Перейти до вмісту

Зеров Дмитро Костянтинович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Дмитро Костянтинович Зеров
Народився8 (20) вересня 1895(1895-09-20)
Зіньків
Помер20 грудня 1971(1971-12-20) (76 років)
Київ
ПохованняБайкове кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняКиїв
Країна Російська імперія, СРСР СРСР
Національністьукраїнець
Діяльністьботанік Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКиївський університет
Галузьботаніка
ЗакладКиївський університет,
Інститут ботаніки АН УРСР
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор біологічних наук
Відомі учніQ109494692? Редагувати інформацію у Вікіданих
Аспіранти, докторантиОксіюк Ольга Петрівна Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоНАНУ
Академія наук СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриЗеров Микола Костянтинович[1]
Михайло Орест[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Державна премія УРСР у галузі науки і техніки — 1969 Державна премія УРСР у галузі науки і техніки — 1983
Орден Леніна
академік АН УРСР (1948)

Дмитро́ Костянти́нович Зеро́в (8 (20) вересня 1895(18950920), Зіньків — 20 грудня 1971, Київ) — український ботанік. Академік АН УРСР1948 року). Заслужений діяч науки УРСР (1965). Лавреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1969, 1983).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 8 (20 вересня) 1895 року в місті Зінькові на Полтавщині в родині педагога Костянтина Зерова. Молодший брат літературознавця, поета і перекладача Миколи Зерова. Чоловік міколога Марії Зерової. Батько зоологині, докторки біологічних наук, професорки Марини Зерової.

1922 року закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету Київського університету. Викладав у ньому. 1931 року Зерова затверджено на посадах старшого наукового співробітника та завідувача відділу бріології Інституту ботаніки АН УРСР. 1933 року очолив кафедру нижчих рослин у Київському університеті, якою керував до 1957 року.

15 січня 1936 року Зеров здобув учене звання професора, а 20 червня 1937 року успішно захистив докторську дисертацію на тему «Болота УРСР. Рослинність і стратиграфія». 1939 року Зерова обрано членом-кореспондентом АН УРСР.

30 червня 1948 року обрано академіком АН УРСР (спеціальність — ботаніка).

У 19461963 роках керував Інститутом ботаніки АН УРСР. Від 1960 року дослідник очолював спорово-пилкову лабораторію, а від травня 1963 року — відділ історії флори та палеоботаніки в Інституті ботаніки АН УРСР.

Могила Дмитра Зерова

Помер 20 грудня 1971 року в 76-річному віці у Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 21). На могилі, що в другому ряду, встановлено пам'ятник: брила із сірого граніту, горельєф і напис «Академік Дмитро Костьович Зеров. 20.IX.1895 — 20.XII.1971» [2].

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Основні наукові праці — із систематики, флористики та філогенії спорових рослин, займався ботанічною географією, палеоботанікою, історією рослинності.

Понад 20 років очолював Українське ботанічне товариство.

Звання, премії, нагороди

[ред. | ред. код]
Облікова картка лауреата Державної премії УРСР (1969 рік)

Пам'ять

[ред. | ред. код]
меморіальна дошка

В 1996 році в Києві на будівлі Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України по вулиці Терещенківській, 2, Дмитру Зерову встановлено гранітну меморіальну дошку[4].

З нагоди 110-річчя з дня народження Дмитра Костянтиновича Зерова 27 січня 2005 року в межах 11-ї щорічної наукової конференції в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» проведено науковий семінар «Проблеми розвитку палеоботанічних досліджень в Україні». Важливе значення у фаховій підготовці студентів Києво-Могилянської академії має також меморіальний куточок Зерова в лабораторії палеоботанічних та палеоекологічних досліджень, до якого його донька Марина Дмитрівна Зерова передала частину бібліотеки батька та деякі його особисті речі.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Енциклопедія України в Інтернеті / O. Havrylyshyn, F. Sysyn, M. Moser et al. — CIUS, 2001.
  2. Проценко Л. А. Київський некрополь : путівник-довідник / Людмила Проценко. — К. : Український письменник, 1994. — С. 166.
  3. IPNI,  Zerov
  4. Цікавий Київ[недоступне посилання з липня 2019](рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]