Зигмунт Гульденштерн
| Зигмунт Гульденштерн | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Сигізмунд Юлленшерна |
| Народився | 1598 Кальмар |
| Помер | 1666 Гданськ |
| Поховання | Базиліка Святої Діви Марії  |
| Країна | Річ Посполита Німеччина[1] |
| Національність | швед |
| Діяльність | дипломат, каштелян |
| Alma mater | Ростоцький університет[2], Страсбурзький університет[d][2] і Лейденський університет[2] |
| Знання мов | шведська |
| Посада | каштелян Гданська |
| Термін | 1656—1666 роки |
| Конфесія | лютеранство |
| Рід | Гулленштерни |
| Батько | Йоган Гулленштерна |
| Мати | Сигрід Браге |
| Брати, сестри | Johan Gyllenstiernad і Casimir Gyllenstiernad |
| У шлюбі з | Анна Цема |
| Діти | 1 син і 3 доньки |
 | |
Зигмунт Гульденштерн (пол. Zygmunt Guldenstern, при народженні швед. Sigismund Gyllenstierna, Сигізмунд Юлленшерна, 1598 —1666) — державний діяч, урядник, дипломат Речі Посполитої шведського походження.
Походив зі знатного шведського роду Гулленштерн, гілки Лундголмен. Син Йогана Гулленштерни, шведського адмірала, та графині Сигрід Браге (доньки Пер Браге Старшого, риксдротса Швеції). Народився Зигмунд у 1598 році в Кальмарі. Його батько був прихильником Сигізмунда Вази у боротьбі з Карлом Зедерманландським. У 1599 році після поразки першого родина Гулленштерна-Лундголмен перебралася до Речі Посполитої, де змінила прізвище на Гульденштерн.
Навчався в академічній гимназії в Торуні. 1608 року втратив матір. З 1615 року слухав лекційні курси в університетах Ростоку і Страсбургу. 1617 року помирає батько Зигмунда. У 1623 року навчався в Лейденському уніерситеті (Голландська республіка).
По поверненню до Речі Посполитої в середині 1620-х років опинився при дворі короля Сигізмунда III. Пізніше призначається королівським ложничим (відповідав за королівську спальню).
У 1633 році на коронаційному сеймі отримав від нового короля Владислава IV індигенат на підтвердження свого шляхетства. 1635 році призначається заступником королівської військово-морської комісії. Спільно з Герардом Денгоффом брав участь у відновленні флоту Речі Посполитої.
Завдяки шлюбу з донькою Фабіана Чеми отримав у посаг місто Чемо в Королівській Пруссії та староство Штумське. Усі його діти виховувалися у кальвінізмі. 1636 році разом з віленським воєводом Кшиштофом Радзивіллом і лібішовським старостою Анджеєм Реєм очолював похороні заходи Анни Вази, стрийни короля Владислава IV, в м. Торунь. Саме Анна влаштувала в свій час шлюб батьків Зигмунда Гульденштерна, незважаючи на спротив їх родин.
У 1645 році очолював польських лютеран під час з'їзду кальвіністів, католиків і лютеран (Colloquium charitativum) в Торуні, де розглядалися шляхи встановлення релігійного миру в Речі Посполитій. Отримав мальборкську економію
1651 року в Гаднську зафундував родинну каплицю. У 1655 році відмовився перейти на бік шведського короля Карла X Густава, що вдерся до Речі Посполитої. У 1656 році обороняв Мальборк, але вимушений був здати замок шведам. В подальшому призначається каштеляном Гданська і сенатором держави. 1657 року призначено посланцем до королівства Данія, де він домовлявся про спільні дії проти Швеції.
У 1660 році брав участь в укладанні мирного договору в Оліві. Водночас виагав повернення власних речей та коштів, захоплених шведами у 1650-х роках, проте марно.
На момент смерті Зигмунта Гульденштерна його маєтки (Заєзеже, Міхорово, Мірани, Кігвуси, Садлуки, Еренфельд, Ліхтенфельдт, Йорданки, Ігли, Гінтера і Закренти) коштували 270 тис. польських злотих, а також було накопичено численні череди великої і дрібної рогатої худоби, комори з різними зерном. Мав також багату бібліотеку.
Дружина — Анна, донька Фабіана Цеми, каштеляна Хелміна
Діти:
- Владислав Казимир (д/н—1686), староста Штумський
- Катерина Лукреція, дружина: 1) Яна Казимира Кретковського; 2) Конопацького
- Барбара Маріанна, дружина Владислава Лося, стольника плоцького
- Дорота Феліція, дружина Кшиштова Томаша Дрогойовського, хорунжого перемишлянського
- T. Oracki, Słownik biograficzny Warmii, Prus Książęcych i Ziemi Malborskiej od połowy XV do końca XVIII wieku, t. 1: A–K, Olsztyn 1984, s. 81
- Wojciech Łygaś: Gdańsk: szwedzkie karty historii. Gdańsk: Marpress, 2001, s. 132nn. ISBN 83-87291-75-7.
- ↑ Catalog of the German National Library
- ↑ а б в Elgenstierna G. Den introducerade svenska adelns ättartavlor — 1927. — Т. 3. — С. 360. — 796 с.