Зменшувальна форма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Зме́ншувальна фо́рма сло́ва, димінути́в, пестлива форма (лат. diminutivum) — форма слова, що вживається для передачі основного значення слова з відтінком зменшуваності або ніжності і близьких почуттів.

В українській мові

[ред. | ред. код]

Для української мови характерне широке вживання зменшувальних форм, причому не тільки у фольклорі, де димінутив часто є засобом вираження художньої мови (козаче́ньки, се́рденько, лебі́донька), а й у побуті, особливо у материнській мові до дітей.

Найчастішим випадком вживання димінутиву є зменшувальні форми власних імен (Оленка, Олюсь, Петрик, Петрусь).

Використання зменшувальної форми іноді допомагає іменнику яскравіше передати ознаки предмету: наприклад,

звучить краще ніж словосполучення невеличкий килим.

Прикметною унікальністю української мови є те, що на відміну від переважної більшості мов світу, де зустрічаються димінутиви іменників і рідше прикметників (веселе́нький, червоне́нький), в українській мові є випадки зменшувальних форм дієслів — наприклад, спа́тоньки, ї́стоньки.

У зооніміці

[ред. | ред. код]
вовчок — не вовк, але сірий, навіть і за видовою назвою (Вовчок сірий), і скручується «калачиком», коли спить.

Серед наукових назв тварин існує величезна кількість пар таксонів, один з яких несе повну назву, а назва іншого є димінутивом, при тому не обов'язково такі пари є близькими видами чи родами. Приклади (за джерелом[1]):

При цьому в окремих випадках спочатку формувалися саме димінутиви (напр. «ховрашок»), і лише через значні проміжки часу з'являлися «повні» назви (напр. «ховрах»).

В географії

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Загороднюк І., Дикий І. Мисливська теріофауна України: видовий склад і вернакулярні назви [Архівовано 10 квітня 2016 у Wayback Machine.] // [Вісник Львівського університету. Серія біологічна]. — 2012. — Вип. 58. — С. 21–44.

Посилання

[ред. | ред. код]