Змієящірка багатокрапчаста
| Змієящірка багатокрапчаста | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Ophiomorus punctatissimus (Bibron & Bory de Saint-Vincent, 1833) | ||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||
| Anguis punctatissimus Ophiomorus miliaris | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Змієящірка багатокрапчаста, безногий сцинк багатокрапчастий[1] (Ophiomorus punctatissimus) — вид ящірок родини сцинкових (Scincidae). Один із 12 видів роду[2]. Поширений у Греції та Туреччині. Мешканець середземноморських гірських і прилеглих рівнинних ландшафтів. Вид охороняється Директивою Європейського Союзу 92/43/ЄС «Про збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори».
Невелика безнога ящірка з блискучим подовженим тілом до 18 см завдовжки (L. + L.cd.), але зазвичай менше. Хвіст (L.cd.) відносно короткий, потовщений біля основи, співмірний із довжиною тулуба з головою (L.). Очі маленькі; на рухливих нижніх повіках є по одному прозорому овальному диску. Ушний отвір відсутній.
Тіло вкрите досить великою гладенькою лускою. Міжтім'яний щиток значно більший за тім'яні. Ніздря розташована між двома щитками – нижньо- і верхньоносовими. Ротова щілина прикрита більш-менш розвиненими вільними краями верхньогубних і підорбітального щитка.
Забарвлення верхньої сторони тіла зазвичай коричневе, жовтувате або сірувате з металевим вилиском. Боки тіла темніші. Уздовж всього тіла тягнуться численні ряди дрібних темних плям, за що ящірка отримала видову назву. Молоді особини забарвлені більш контрастно і мають темніші боки.
Ареал виду розірваний і складається з двох частин — європейської (Південна Греція) та азійської (Південна Туреччина). Окремі популяції населяють прилеглі острови.
Населяє в основному оливкові гаї з трав'янистою рослинністю і розкиданим камінням. Зазвичай трапляється під камінням у пухкому ґрунті, в який з легкістю закопується. У гори піднімається до висоти 800 м н. р. м.
Майже увесь час тримається у сховищах — під камінням та подібними предметами, щоб поглинати непряме тепло. Здатна швидко закопуватись у пухкий ґрунт. Зазвичай активна між лютим і листопадом, але може бути активною протягом року за відповідних умов, наприклад на рівнині. Місцями є досить чисельним видом, особливо навесні. Ящірок важко знайти в теплу пору року, коли вважається, що вони менш активні й можуть зариватися глибше в землю.
Змієящірка багатокрапчаста належить до яйцекладних плазунів. Парування відбувається в квітні — травні. Самиці відкладають 2–4 яйця в пухкий ґрунт.
Харчується різноманітними дрібними безхребетними.
Стан більшості природних популяцій виду в межах ареалу залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронний статус «відносно благополучний вид[3]. Але в окремих регіонах спостерігається тенденція до зниження чисельності популяції виду, що потребує запровадження охоронних заходів. Тому, змієящірка багатокрапчаста занесена до Директиви Європейського Союзу 92/43/ЄС «Про збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори» (Додаток IV. Види рослин і тварин, що становлять особливий інтерес для Європейського Союзу, які потребують суворих заходів охорони)[1].
Один із 12 видів роду змієящірок (Ophiomorus)[2].
У 2018 році турецькі популяції Ophiomorus punctatissimus були переописані як Ophiomorus kardesi[4].
- ↑ а б Кагало, О.О.; Проць, Б.Г. (2012). Оселищна концепція збереження біорізноманіття: базові документи Європейського Союзу (українською) . Львів: ЗУКЦ. с. 80. ISBN 978-617-655-027-3.
- ↑ а б Ophiomorus The Reptile Database: Ophiomorus
- ↑ Змієящірка багатокрапчаста в Червоному списку МСОП
- ↑ Kornilios P, Kumlutaş Y, Lymberakis P, Ilgaz Ç. 2018. Cryptic diversity and molecular systematics of the Aegean Ophiomorus skinks (Reptilia: Squamata), with the description of a new species. J Zool Syst Evol Res. 00:1–18
- Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоолог. ин-т РАН, 2004. — 232 с. (с. 76). — ISBN 5-98092-007-2
- Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / Банников А. Г., Даревский И. С., Ищенко В. Г. и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 143, 160)
- Оселищна концепція збереження біорізноманіття: базові документи Європейського Союзу / За ред. : О. О. Кагала, Б. Г. Проця. — Львів: ЗУКЦ, 2012. — 278 с. (с. 80). — ISBN 978-617-655-027-3
- Field Guide to the Amphibians and Reptiles of Britain and Europe / Jeroen Speybroeck, Wouter Beukema, Bobby Bok and Jan Van Der Voort. London-New York: Bloomsbure, 2016. 432 рр. (p. 340). ISBN 978-1-4081-5459-5
