Золоточка звичайна
| Золоточка звичайна | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Chrysopa perla (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Золоточка звичайна[1] (Chrysopa perla) — вид сітчастокрилих комах родини золотоочкових (Chrysopidae).
Вид поширений у більшій частині Європи (винятком Ісландії, найпівнічніших районів Скандинавії, Ірландії та частини Південної Європи)[2] та в помірних зонах Азії. На сході спостерігається аж до озера Байкал і Монголії. Трапляється у прохолодних і тінистих місцях, головним чином у вологих листяних лісах, узліссях лісів, живоплотах, чагарникових луках і чагарниках.
Дорослі особини досягають 10-12 мм завдовжки, з розмахом крил 25-30 мм.[3][4] Основне забарвлення тіла зелене. Голова чорного забарвлення з округлою блідою плямою, очі жовті. На грудях і череві також є чорні плями. На передній частині грудей у тварин є смердюча залоза. Біля основи передніх крил є тимпанальний орган, який дозволяє сприймати ультразвукові звуки. Це виконує функцію захисту від кажанів, які полюють на комах вночі. Крила синьо-зелені з чорними жилками. Взимку вони стають блідо-жовтими. На голові, грудях і внизу живота є кілька чорних плям. Другий сегмент вусика чорний. Цей вид досить схожий на Chrysopa dorsalis, але овальну бліда пляма між очима, більше округла у C. perla.
Личинки — маленькі, дуже волохаті і щетинисті тварини з дуже потужним ротовим апаратом, за допомогою якого вони утримують здобич. Вони коричневого кольору з зеленуватим малюнком.
Імаго трапляються з травня по серпень. Активні хижаки, живляться переважно попелицею, іноді квітковим нектаром. Самиці, зазвичай, відкладають яйця поблизу колоній попелиці. Личинки є активними хижаками, які в основному харчуються попелицями (Aphididae), червцями (Coccidae) та гусеницями (Pieris brassicae, Autographa gamma). Дорослі комахи впадають в зимову сплячку.
- ↑ Природа острова Хортиця. Колективна монографія / Охріменко С. Г., Шелегеда О. Р., Козодавов С. В., Бусел В. А., Петроченко В. І., Жаков О. В., Муленко М. А., Карпенко Г. О., Василенко С. В., Головаха Р. В. — Запоріжжя: Національний заповідник «Хортиця», 2016. — вип. 2. — с. 112
- ↑ Fauna europaea
- ↑ Insektenbox (нім.)
- ↑ J.K. Lindsey Commanster [Архівовано 2018-10-09 у Wayback Machine.]
- Chrysopa perla p. 417 in Hagen, K.S; Mills, N.J; Gordh, G; McMurtry, J.A (1999). Terrestrial Arthropod Predators of Insect and Mite Pests. У Bellows, Thomas S.; Fisher, T.W. (ред.). Handbook of Biological Control. с. 383–503. doi:10.1016/B978-012257305-7/50063-1. ISBN 978-0-12-257305-7.
- Plant, Colin W. (1994). Provisional atlas of the lacewings and allied insects (Neuroptera, Megaloptera, Raphidioptera and Mecoptera) of Britain and Ireland. ISBN 978-1-870393-18-8.
- Flint, H. M; Salter, S. S; Walters, S (1979). Caryophyllene: An Attractant for the Green Lacewing. Environmental Entomology. 8 (6): 1123—1125. doi:10.1093/ee/8.6.1123.
- James, David G (2003). Field Evaluation of Herbivore-Induced Plant Volatiles as Attractants for Beneficial Insects: Methyl Salicylate and the Green Lacewing, Chrysopa nigricornis. Journal of Chemical Ecology. 29 (7): 1601—1609. doi:10.1023/A:1024270713493. PMID 12921438.
- Bond, Alan B (1980). Optimal foraging in a uniform habitat: The search mechanism of the green lacewing. Animal Behaviour. 28: 10—19. doi:10.1016/S0003-3472(80)80003-0.
- Romeis, Jörg; Dutton, Anna; Bigler, Franz (2004). Bacillus thuringiensis toxin (Cry1Ab) has no direct effect on larvae of the green lacewing Chrysoperla carnea (Stephens) (Neuroptera: Chrysopidae). Journal of Insect Physiology. 50 (2–3): 175—183. doi:10.1016/j.jinsphys.2003.11.004. PMID 15019519.
- Knowledge Encyclopedia Animal!. Dorling Kindersley. 3 жовтня 2016. с. 45. ISBN 978-0-241-28964-8.
|
Це незавершена стаття з ентомології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
