Перейти до вмісту

Золочівка (Дубенський район)

Координати: 50°31′1″ пн. ш. 25°12′56″ сх. д. / 50.51694° пн. ш. 25.21556° сх. д. / 50.51694; 25.21556
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Золочівка
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Дубенський район
Тер. громада Боремельська сільська громада
Код КАТОТТГ UA56040030040021879
Основні дані
Засноване 1545
Населення ▼379 (01.01.2018)
Площа 13,628 км²
Густота населення 31,99 осіб/км²
Поштовий індекс 35211
Телефонний код +380 3637
Географічні дані
Географічні координати 50°31′1″ пн. ш. 25°12′56″ сх. д. / 50.51694° пн. ш. 25.21556° сх. д. / 50.51694; 25.21556
Середня висота
над рівнем моря 		211 м
Водойми річка Берег
Найближча залізнична станція Дубова Корчма
Відстань до
залізничної станції 		8 км
Місцева влада
Адреса ради 35210, Рівненська обл., Дубенський район, с. Боремель, Першотравнева,64
Карта
Золочівка. Карта розташування: Україна
Золочівка
Золочівка
Золочівка. Карта розташування: Рівненська область
Золочівка
Золочівка
Мапа
Мапа

CMNS: Золочівка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Золочівка.

Зо́лочівка — село в Україні у Боремельській сільській громаді Дубенського району Рівненської області. Населення становить 379 осіб.

Географія

[ред. | ред. код]

У селі бере початок річка Берег.

Розташування

[ред. | ред. код]

Золочівка — село розташоване на межі із Волинською і Рівненською областями: за 100 кілометрів від міста Рівного, за 30 км — від Луцька, за 9 км від залізничної станції. Координати: 50˚31′ північної широти, 25˚13′ східної довготи; висота над рівнем моря: 211 м. Загальна площа села — 325 га.

Рельєф

[ред. | ред. код]

Місцевості

[ред. | ред. код]

Історія

[ред. | ред. код]

Археологічні знахідки

[ред. | ред. код]

Археологічні розкопки, проведені у кінці XIX ст. біля сусідніх сіл Радомишля до Баківець, дають підстави стверджувати, що на цій території проживали люди з часів Київської Русі.

Російський період

[ред. | ред. код]

Село під назвою Злочівка вперше згадане в документі «Ревізія Луцького замку 1545 року», як власність панів Злочевських Земка і його брата і відносилась до городні нижнього Луцького замку. Другий документ теж від 1545 року знаходимо у книзі «Торгівля на Україні XIV — середини XVII ст. Волинь і Наддністрянщина». У книзі 255 документів, які відтворюють тогочасну економіку, торгівлю, ділову мову. Тут три рази згадується село Золочівка. У документах 1561 і 1562 рр. Золочівка виступає як власність Яна Монтовича-Коблинського. За реєстром поборовим Луцького повіту з 1570 року — то була власність Прусиновських.

Село на російській карті 1873 року

Золочівка — колишнє державне та власницьке село при річці Берег, належало до Боремельської волості Дубенського повіту Волинської губернії з центром у містечку Боремель. У кінці XIX століття в Золочівці нараховувалось 106 дворів і 848 жителів, а в 1911 році — 141 дім і 1000 жителів. У селі була православна церква, костел, 2 постоялих будинки, млин — 10 000 пудів річного перемолу. Зі спогадів старожилів дізнаємось, що з кінця 30-х років XX ст. село населяли не тільки українці, а й чехи, поляки, німці, євреї. У селі збудовано ще одну церкву — Дім молитви євангельських християн баптистів. Село пережило Першу і Другу світові війни, які не раз перетворювали його на руїну. Але його населення все-таки зберегло рідну мову, культуру та традиції. У сімнадцятих роках XVIII ст. у Золочівці була відкрита школа. Спочатку була чотирирічною. Окремого приміщення під школу не було, тож заняття проводились у приватних будинках заможних селян.[1]

Друга світова війна

[ред. | ред. код]
Село та околиці на німецькій карті 1941 року

Повоєнний період

[ред. | ред. код]

1 вересня 1975 року гостинно відкрило двері нове приміщення восьмирічної школи, розрахованої на 200 дітей. У 50-тих роках у Золочівці у невеликій хатині на Простій дорозі (так називається по-сільському Центральна вулиця) відкрито медичний пункт. У 80-х роках — обладнано нове приміщення медпункту.

Незалежна Україна

[ред. | ред. код]

22 червня 2000 року рішенням Рівненської обласної ради № 174 «Про утворення Золочівської сільської ради» утворено Золочівську сільську раду з адміністративним центром в селі Золочівка. До її складу включено села: Золочівка та Ниви-Золочівські. Територія сільської ради займає північно-західну частину Демидівського району і становить 7065,8 га.

27 серпня 2000 року село урочисто відзначило своє 455-річчя, а місцева школа — 25-ти річний ювілей, презентовано фільм Михайла Юхти «Моє рідне село».

29 серпня 2010 року Золочівка відсвяткувала свою 465 річницю.

У 2013 році 5 травня церква Євангельських християн-баптистів відсвяткувала 10-ти річний ювілей.

13 жовтня 2013 року Свято-Покровська церква у с. Золочівка відзначила своє 80-ти річчя.

у 2022 році Золочівську школу закрили а місцевих дітей перевели до Боремельського ліцею.

Населення

[ред. | ред. код]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 436 осіб.[2]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,54 %
російська 0,46 %

Економіка

[ред. | ред. код]

Підприємства, які орендують земельні частки (паї) на території сільської ради:

  • Товариство з обмеженою відповідальністю «Хавест-агро» — господарство займається вирощуванням зернових та технічних культур;
  • Товариство з обмеженою відповідальністю «Городище» — господарство займається вирощуванням зернових та технічних культур;
  • Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз-Захід» — господарство займається вирощуванням зернових та технічних культур.

Транспорт

[ред. | ред. код]

Автобусне сполучення кожну годину. •Луцьк-Демидівка; Луцьк-Берестечко; Підгайці-Рівне; Рівне-Пашева; Золочівка-Луцьк;

Зв'язок

[ред. | ред. код]

Охорона здоров'я

[ред. | ред. код]

Освіта

[ред. | ред. код]

Діє дошкільний навчальний заклад «Лелека»[4]. Школа:Золочівська ЗОШ l-ll ст.

Релігія

[ред. | ред. код]
Церква Покрови Богородиці

Культура

[ред. | ред. код]
  • Геодезичний пункт, який охороняється державою: свідчення цьому є поіржавіла табличка на льосі в обійсті жительки села і закопана металічна труба неподалік — знак про поклади нафти. Координати об'єкта: з півночі Угринів, з півдня Боремель, із заходу Колодежі, зі сходу — Малево: межа Горохівського району Волині і Демидівського Рівненщини.
  • Криниця на обійсті Яциків-Смішків, викопана у 1914 році, воду з якої пив гетьман Павло Скоропадський;
  • Пам'ятник воїнам Великої Вітчизняної війни. Автор пам'ятника — О.Лебедев;
  • Пам'ятний знак «Героям України» (колишній хутір Синякова, на місці загибелі останнього командира УПА-«Північ» «Дубового» (Івана Литвинчука));
  • Меморіальна дошка в пам'ять про останнього командира УПА-«Північ» «Дубового» (Івана Литвинчука)) на приміщенні Золочівської ЗОШ І-ІІ ст.;
  • Польське кладовище;

Відомі люди

[ред. | ред. код]
  • Новосад Максим Сергійович- футболіст * Ярослав Володимирович Лінько — хірург, ортопед, кандидат медичних наук, завідувач клінічним відділенням Інституту хірургії в Києві;
  • Міщук Ростислав Софронович — український філолог та літературознавець. Працював заступником директора Інституту літератури імені Рильського у Києві, автор книги «Проза української літератури XX ст.»;
  • Романюк Микола Ярославович — міський голова м. Луцька;
  • Василь Семенович Бучман — старший науковий співробітник науково-дослідного Інституту гірського лісництва курортів і екології лісу;
  • Капунов Анатолій Іванович — заслужений артист України, соліст хору імені Григорія Вірьовки;
  • Ія Петрівна Карпенко-Присяжнюк — лікар-гінеколог, викладач Луцького медучилища, автор наукової роботи «Сто ситуаційних акушерських задач»;
  • Микола Іванович Мельничук — художник-іконописець, створив картину «Бій під Крутами»;
  • Віра Мефодіївна Горлецька — поліглот, володіє сімома європейськими мовами, працює в Луцьку в Мальтійській службі гуманітарної допомоги;
  • Емілія Трохимівна Цісар — лікар-ларинголог, 40 років працювала в поліклініці при Львівському державному університеті;
  • Ярош Анатолій Петрович — цілитель-костоправ;
  • Віра Лукашівна Мисан-Іващенко, Мирослава Мусіївна Юхта — автори книги «Краса і біль Золочівки»;
  • Михайло Юхта — автор фільму «Моє рідне село»;
  • Народні умільці: Борис Ірина Степанівна (вишивальниця), Малецька Мирослава Геннадіївна (вишивальниця), Савелюк Наталія Віталіївна (бісероплетіння), Перванчук Ганна Петрівна (вишивальниця), Циганюк Юлія Миколаївна (вироби з паперу, бісеру, ниток, мушлі), Тижук Наталія Вельмухамедівна (в'язання), Андрощук Галина (вишивальниця), Циганюк Олександр Володимирович (бджоляр), Бончковський Микола Ярославович.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. ↑ http://demidvo.at.ua/index/doshkilna_osvita/0-327 [Архівовано 12 серпня 2020 у Wayback Machine.] Дошкільні навчальни заклади району

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Іващенко В. Л., Юхта М. М. Краса і біль Золочівки. Історико-краєзнавче видання.-Луцьк: Видавництво «Волинська обласна друкарня», 2004.-296 с.

Література

[ред. | ред. код]
  • Березюк О. 80-ти річчя Золочівської церкви відзначали з Владикою / О. Березюк // Вісник Демидівщини. — 2013. — № 42 (18 жовт.). — С.1, 3.
  • Іващенко В., Юхта М. Краса і біль Золочівки: іст.-краєзн. вид. / В. Іващенко, М. Юхта. — Луцьк, 2004. — 296 с.
  • Історія міст і сіл УРСР. Ровенская обл. — К. :УРЕ, 1973. — С. 123.
  • Коханюк Я. Історія «Дому молитви» с. Золочівка / Я.Коханюк. — Луцьк, 2012.
  • Михальчук С. З історії церкви в селі Золочівка / С. Михальчук // Рівненська єпархія: щорічник. — 2003.
  • Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Т.2. Уезды Ровенский, Острожский, Дубенский / Н. И. Теодорович. — Почаев, 1889. — С. 1040—1042.
  • Циганюк Р. Все життя у шитті і шиття, як життя / Р. Циганюк // Вісник Демидівщини. — 2013. — № 46 (15 листоп.). — C. 1, 5.
  • Циганюк Р. Перші хрестики злякано лягали на печі/ Р. Циганюк // Вісник Демидівщини. — 2013. — № 44 (1 листоп.). — C. 4.


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Золочівка_(Дубенський_район)&oldid=41187136