Зоологічний музей імені М. М. Щербака
| Зоологічний музей імені М. Щербака | |
|---|---|
 | |
| 50°26′44″ пн. ш. 30°30′51″ сх. д. / 50.44558603505° пн. ш. 30.514219373581° сх. д. | |
| Тип | музей |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Київ, вул. Б. Хмельницького, 15 |
| Адреса | вулиця Богдана Хмельницького, 15, Київ, Україна |
| Засновано | 1 травня 1919 року |
| Фонд | бл. 1 млн. 100 тис. одиниць |
| Відвідувачі | більше 400 тис. осіб (2010 р.), 80-100 тис. осіб (2015 р.). |
| Сайт | www.museumkiev.org |
  Зоологічний музей імені М. М. Щербака (Україна) | |
 | |
Зоологічний музей імені М. Щербака — одна з п'яти експозицій Національного науково-природничого музею НАН України, що є найвідомішою і найбільшою зоологічною експозицією в Україні. У 1919—1930 роках музей існував як окрема наукова установа, започаткована академіком М. Ф. Кащенком у складі Всеукраїнської академії наук. З 1930 року входив до Інституту зоології та біології ВУАН (згодом з 1939 року — Інститут зоології). З 1996 року в складі ННПМ, як його експозиція (власне «зоологічний музей») та як колектив (відділ зоології ННПМ).
З 2007 року музей носить ім'я відомого зоолога М. М. Щербака, що очолював цей підрозділ протягом 1963—1998 років і започаткував зоологічну експозицію в її сучасному вигляді.
Опікується музеєм і розміщується в його приміщені відділ зоології ННПМ, що складається з близько 10 науковців-зоологів.[1]
Окрім експозиційних експонатів, у фондах Музею зберігається величезна наукова колекція тварин, що разом з експозицією офіційно становить національне надбання України, містить зокрема велику кількість типових екземплярів.
Відділ зоології ННПМ видає свій науковий журнал «Збірник праць Зоологічного музею», серію каталогів з назвою «Каталог коллекций Зоологического музея ННПМ НАН Украины» і логотипом «Зоологічний музей України» (Museum Zoologicum Ukrainiense).
Ще 1869 року при Університеті було організвано Київське товариство природознавців. Наприкінці ХІХ століття було утворено Київський відділ Імператорського Товариства правильного полювання і при ньому музей на Хрещатику. На початку 1907 року було засновано Київське товариство любителів природи.
_LOGO1COL.JPG)
Створення Зоологічного музею АН пов'язано з формуванням Української академії наук. Свого часу, майже відразу по скасуванні заборони вживання української мови для недержавних установ у 1905 р. (для державних установ заборона діяла надалі), 11 травня 1907 р. з ініціативи М. Грушевського було створено Українське наукове товариство, яке провадило свою діяльність в Києві та об'єднувало навколо себе ініціативних наукових та суспільних діячів.
На тлі політичної та соціальної нестабільності в Європі, яка особливо збурилася з початком світової війни 1914 р. і призвела до розпаду Російської (лютий 1917 р.) та Австро-Угорської (жовтень 1918 р.) імперій, на одному із засідань цього наукового товариства у квітні 1917 р. ставиться питання про заснування Української академії наук. Упродовж року були опрацьовані кілька варіантів засад діяльності та організаційної структури академії, та нарешті 5 травня 1918 р. тодішній міністр народної освіти при уряді Гетьмана Української держави Павла Скоропадського, М. П. Василенко подав підготовлений спеціальною комісією Українського наукового товариства план заснування Української академії наук. Вже в цьому статуті Академії було передбачено створення Зоологічного музею одночасно з іншими академічними інститутами. З червня по вересень 1918 р., під головуванням академіка Російської академії наук Володимира Вернадського працювала комісія з підготовки законопроєкту, який невдовзі був схвалений Радою Міністрів і затверджений Гетьманом. Нарешті Українську академію наук було урочисто відкрито 14 листопада 1918 р.
Для розбудови Української академії наук було створено спеціальні комітети. З ініціативи професора Київського університету С. Ю. Кушакевича 1919 року почав роботу Фауністичний комітет («Комітет для виучування фауни України») за головування Миколи Феофановича Кащенка. Саме рішенням цього комітету 1 травня 1919 р. були виділені кошти та призначений куратор колекцій, що надходять до Зоологічного музею. Сам М. Кащенко керував Зоомузеєм в цілому, а колекціями опікувався відомий ентомолог Володимир Караваєв. В штаті музею на той час працювали 22 особи.
Перші два роки свого існування музей займав дві кімнати в приміщенні Академії наук по вул. Володимирській, 54 (у 1922—1944 рр. мала назву вул. Короленка; нині тут приміщення Президії НАН України).
Влітку 1921 р. музей було переміщено в будинок 14 по бульвару Шевченка (колишня гімназія; нині — «жовтий корпус» Київського університету). Взимку 1925 р. музей переїхав (в межах того ж кварталу) на вул. Чудновського, 2.
В цей період у закладі працювали такі відомі зоологи як М. Ф. Кащенко, В. О. Караваєв, М. В. Шарлемань, С. Ю. Парамонов, М. М. Воскобойников, Л. А. Шелюжко, О. Б. Кістяківський[2][3][4]. Також протягом 1919—1923 років в музеї працював майбутній видатний еволюційний біолог Феодосій Добжанський[5].
На початку березня 1927 р., після року наполегливих клопотань з боку Всеукраїнської академії наук, Київський окрвиконком закріпив за академією будівлю на розі вулиць Короленка і Леніна (зараз Володимирської та Б. Хмельницького).
Спорудження цього будинку було розпочато у 1914 р. за проєктом архітектора П. Ф. Альошина для Ольгинської жіночої гімназії. З початком війни цю будівлю забрали під госпіталь. Велична триповерхова будівля у стилі неокласицизму відзначена майстерним виконанням архітектурних форм, що дозволяє вважати її одним з найкращих взірців цього стилю в Києві. У роки громадянської війни будинок, що його ледве встигли перекрити дахом, сильно постраждав. Деякий час у покинутих приміщеннях навіть містилося кубло злочинців. Тільки у 1927 р. коштами Київського окрвиконкому та під постійним наглядом Павла Альошина споруду було добудовано мансардним поверхом і баштою. З нагоди 10-ї річниці Жовтневої революції цю будівлю передано Всеукраїнській академії наук, щоб розмістити тут академічні музеї та деякі інститути. Внутрішні роботи тривали протягом 1928 р., тому академічні установи розташувалися у будинку лише з наступного 1929 р.
Таким чином, Зоологічний музей розташувався в академічній будівлі у центрі міста (зараз буд. 15 по вул. Б. Хмельницького), де й дотепер перебувають його експозиція, колекції, та працюють наукові співробітники.
З перших днів свого існування музей розглядався як одне з головних сховищ зоологічних колекцій України і сюди були передані на збереження збори багатьох суспільних і державних організацій того часу — Українського наукового товариства, Київського орнітологічного товариства, Київської губернської станції захисту рослин, Київського інституту народної освіти. Поповнення також відбувалось за рахунок переданих багатьма відомими професійними зоологами своїх матеріалів — П. П. Сушкина, Івана Підоплічки, Євгена Звєрезомб-Зубовського, В. Г. Лебедєва, Олександра Кістяківського, Олександра Браунера. Більш того, відомі тогочасні колекціонери та мандрівники, розуміючи значимість Зоологічного музею, передавали свої особисті матеріали у фондові сховища (Мигуненко, І. Г. Гохгут, С. Я. Парамонов, І. І. та І. П. Жихарєви).
У 1926 р. Миколу Кащенка на посаді директора музею замінив проф. В. А. Караваєв, чия велика колекція тропічних мурах і метеликів, збори плазунів, птахів і ссавців також зберігалась в музеї. З цього ж року Зоологічним музеєм було почате видання наукових збірників, що отримали назву «Збірник праць Зоологічного музею». В кінці 1930 року музей було включено до київської філії (були ще одеська і харківська) новоствореного Інституту зоології та біології ВУАН, і від 1930 р. музей більше не існував як окрема установа. Період діяльності музею у складі ІЗБ ВУАН був досить плідним (у 1934—1939 рр. музеєм керував Микола Шарлемань). До початку 1940-х років у фондових колекціях було близько 3000 одиниць звірів, 17000 птахів, 6000 земноводних і плазунів, 1500 риб, 4000 молюсків, близько 1 000 000 комах і інших безхребетних. У значній мірі саме вони дозволили співробітникам музею опублікувати ряд монографій по окремим групам тварин України, переважно як окремі випуски «Трудів Інституту біології й зоології»: «Мурашки України» (А. В. Караваєв), «Зоогеографія України» (М. В. Шарлемань), «Птахи УРСР» (М. В. Шарлемань) та деякі інші.
Разом з тим, військові події 1941—1944 років спричинили істотні втрати, тому що колекції псувалися через відсутність належного догляду, найкращі зразки були вивезені окупаційними німецько-фашистськими властями за межі країни. Пізніше деякі з них вдалось розшукати. Так, у Познані була знайдена і повернута до музею колекція птахів і метеликів, у Кенигсберзі — ще одна частина колекції комах, у Хальсберзі — колекція жуків проф. В. Г. Лєбєдєва.
Післявоєнні роки пов'язані з відновленням експозиційної частини музею і колекцій. У цей час у різні періоди ним керували проф. В. М. Артоболевський, проф. І. Т. Сокур, проф. М. А. Воїнственський. Нові наукові матеріали концентрувались в фондах музею та були використані для підготовки й публікації серії робіт з фауни України.
У 1963 році, з призначенням нового керівника, М. М. Щербака, почався період значних змін. Очоливши Зоологічний музей спочатку як неструктурну лабораторію відділу фауни хребетних в Інституті зоології АН УРСР, Микола Миколайович активно включився у реконструкцію музею. Його мрією було створення не лише зоологічного музею як окремої одиниці, а формування Національного науково-природничого музею, як в усіх розвинених країнах світу.
Сучасний вигляд експозицій Зоологічний музей набув завдяки діяльності М. М. Щербака і його лабораторії, до якої входили: В. П. Шарпило, Ю. О. Костюк, Ю. В. Мовчан, В. М. Лоскот, В. І. Монченко, В. М. Єрмоленко, В. І. Крижанівський. Микола Щербак організував численні поїздки по Україні та за її межі для поповнення фондів та створення нових експонатів. Завдяки цим експедиціям із середини 60-х років фондові колекції планомірно зростають. Збори із Середньої і Центральної Азії, Далекого Сходу, В'єтнаму, інших країн стають основою наукової діяльності спеціалістів, дозволяють видавати численні наукові і популярні статті і книги. Деякі роботи співробітників музею були реалізовані в фундаментальних випусках «Фауни України».
1966 року зоологічний музей увійшов до складу (як одна з експозиційних частин) Центрального науково-природничого музею АН УРСР (згодом Національний науково-природничий музей НАН України), проте група фахівців, що його обслуговувала залишалася у штаті Інституту зоології АН УРСР до 1996 року, тобто подальші 30 років.
У наш час експозиція «Зоологічний музей» є однією з найбільш відвідуваних частин ННПМ. Спеціалісти та науковці часто звертаються до колекцій Зоологічного відділу ННПМ для вивчення фауни, систематики та мінливості тварин.
Протягом 1999—2016 завідувачем музею був Євген Писанець.
В різні часи музей очолювали різні науковці.
Протягом 1919—1934 років, коли музей був самостійною установою, його директорами були: ● Кащенко Микола Феофанович — 1919—1926 — як директор Зоологічного музею АН; ● Караваєв Володимир Опанасович — 1926—1934 — як директор Зоологічного музею АН.
Надалі музей був у складі одного з відділів послідовно 4х установ, і цими відділами (а тому й експозицією «Зоологічний музей») керували:
у складі ІЗБ: ● Шарлемань Микола Васильович — 1934—1939 — як керівник відділу фауністики та систематики в ІЗБ ВУАН і надалі в ІЗАН АН УРСР;
у складі ІЗАН: ● Парамонов Сергій Якович — 1940—1941 — як керівник Зоологічного музею при ІЗАН АН УРСР;
у складі ІЗР: ● Шарлемань Микола Васильович — 1942—1943 — як співдиректор Інституту захисту рослин;
у складі ІЗАН: ● Артоболевський Володимир Михайлович — 1944—1946 — як директор об'єднаного музею АН та КДУ; ● Сокур Іван Тарасович — 1947—1954 — як завідувач відділу фауністики і зоомузею ІЗАН АН УРСР; ● Воїнственський Михайло Анатолійович — 1956—1963 — як завідувач відділу фауністики і зоомузею ІЗАН АН УРСР; ● Щербак Микола Миколайович — 1963—1998 — як завідувач групи «Зоологічний музей» при відділі фауністики ІЗАН АН УРСР;
у складі ННПМ: ● Писанець Євген Максимович — 1999—2016 — як керівник відділу Зоологічний музей ННПМ НАН України; ● Пєсков Володимир Миколайович — з 2016 — як заступник Є. Писанця.
У коридорах та двох великих залах музею розміщено близько 5 000 експонатів тварин 4 000 видів. Експозиція побудована за систематичним принципом, від примітивніших організмів до птахів і ссавців. У ній освітлені будова і родинні відносини кожної групи тварин, поширення, найважливіші представники й охоронний статус видів. Музей проводить широку просвітницьку роботу. Стажування на базі музею проходять студенти, аспіранти, наукові співробітники і працівники інших музеїв. Щороку в музеї буває понад 400 тис. відвідувачів, співробітники проводять близько 100 оглядових і тематичних екскурсій.
діорами
-
Тропічний ліс та горила -
гори Азії та сніговий барс -
Морська западина та її фауна
стенди
-
Ведмеді бурий i білий -
Представники родини котових -
Корали -
Свиня дика
Починаючи з 1926 року, музей видавав і дотепер видає Збірник праць Зоологічного музею. Хоча музей як самостійна установа припинив своє існування ще у 1934 році (за іншими даними — у 1930), це видання мало значну підтримку в усі часи існування в Україні академії наук — і УАН, і ВУАН, і АН УРСР, і НАН України. Цьому виданню присвячено низку бібліографічних оглядів. Визнання статусу видання є визнанням і самого музею як центральної установи в історії розвитку зоології та природничої музеології в Україні. Музей був і є установою, яка заслуговує на підтримку і закономірно отримує її. Зокрема, 2018 року директор Національного науково-природничого музею, до якого в поточний час відноситься Зоологічний музей, І. Г. Ємельянов обраний головним редактором цього видання. Зоологічний музей Академії наук України — це своєрідний незримий коледж, Invisible College[en], і видання музею є його основною площадкою, трибуною, часописом, які ведуть літопис історії музею.
У різні періоди головними редакторами та упорядниками ЗПЗМ були:
- Володимир Караваєв (1864—1939) — став директором з 1926 р. і відтоді почалася історія ЗПЗМ
- Сергій Парамонов (1894—1967) — був редактором і в часи керування Шарлеманем, зокрема й у 1937 р.
- Євген Писанець (1949—2016) — редактор відновленого видання, у 2005—2016 рр.
- Ігор Ємельянов (1947) — редактор з 2017 р.
Одна з найповніших збірок з даними про колекційні зразки тварин в Україні.
Серед видань музею також і контрольні списки фауни [Архівовано 19 жовтня 2019 у Wayback Machine.], у тому числі підготовлений Анатолієм Щербухою і виданий за редакцією Євгена Писанця список «Українська номенклатура іхтіофауни України»:
- Щербуха А. Я. Українська номенклатура іхтіофауни України [Архівовано 19 жовтня 2019 у Wayback Machine.] / За ред. Є. М. Писанця; Зоологічний музей ННПМ НАН України. — Київ: ННПМ, 2003. — 50 с.
- Національний науково-природничий музей НАН України
- Інститут зоології імені І. І. Шмальгаузена НАН України
- Зоологічний музей Київського університету
- Зоологічний музей Зоологічного інституту РАН
- ↑ ННПМ — Науковці. Архів оригіналу за 16 вересня 2018. Процитовано 16 вересня 2018.
- ↑ Звідомлення за 1921 рік / Всеукр. акад. наук. — Берлін: Вид-во Укр. Молоді, 1923. — 76 c. Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 25 січня 2020.
- ↑ Звідомлення Української Академії наук у Київі за 1926 рік [Архівовано 10 липня 2019 у Wayback Machine.] / Українська Академія наук. — Київ: Друк. Української Академії наук, 1927. — 132 с.
- ↑ Звідомлення Всеукраїнської Академії наук у Київі за 1927 рік [Архівовано 10 липня 2019 у Wayback Machine.] / Всеукраїнська Академія наук. — Київ: Друк. Всеукраїнської Академії наук, 1928. — 146 с.
- ↑ Adams, M.B. ed., 2014. The evolution of Theodosius Dobzhansky: Essays on his life and thought in Russia and America. Princeton University Press: p. 65
- Загороднюк І., Очеретна К. 2019. Зоологічний музей Української академії наук за 100 років: статуси, підпорядкування, керівники. Природнича музеологія. Випуск 5. НАН України; Національний науково-природничий музей. Київ, 45–52.
- Офіційний сайт ННПМ [Архівовано 19 жовтня 2019 у Wayback Machine.] (укр.)
- Институт зоологии им. И. И. Шмальгаузена. — Киев: Наукова Думка, 1981. — 117 с.
