Очікує на перевірку

Зорькін Валерій Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валерій Дмитрович Зорькін
Валерій Дмитрович Зорькін
Валерій Дмитрович Зорькін
Голова Конституційного Суду РФ
Нині на посаді
На посаді з21 березня 2003
ПрезидентДмитро Медведєв
Володимир Путін
Прем'єр-міністрМихайло Касьянов
Михайло Фрадков
Віктор Зубков
Володимир Путін
Дмитро Медведєв
Михайло Мішустін
ПопередникМарат Баглай
Голова Конституційного Суду РФ
26 жовтня 1991 — 6 жовтня 1993
ПрезидентБорис Єльцин
Прем'єр-міністрЄгор Гайдар
Віктор Черномирдін
Попередникпосада заснована
НаступникМикола Вітрук (в.о)
Володимир Туманов
Народився18 лютого 1943(1943-02-18) (81 рік)
Костянтинівка, Октябрський район, РРФСР
Відомий яксуддя, політик, адвокат, правник, викладач університету, науковець
Місце роботиЮридичний факультет Московського державного університетуd і Конституційний суд Російської Федерації
ГромадянствоРосія Росія
Національністьросійська
ОсвітаМосковський державний університет імені М. В. Ломоносова
Alma materЮридичний факультет Московського державного університетуd і МДУ
Політична партіяКПСС (1970–1991)
Професіясуддя
Релігіяневідомо
НагородиОрден «За заслуги перед Вітчизною»
 Медіафайли у Вікісховищі

Валерій Дмитрович Зорькін (род. 18 лютого 1943 року, Костянтинівка, Октябрський район, РРФСР) — російський суддя, юрист. Голова Конституційного суду РФ з 21 березня 2003 року. Доктор юридичних наук, професор. Заслужений юрист РФ (2000).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї військовослужбовця. Пізніше його сім'я переїхала до Москви.

Освіту

[ред. | ред. код]

Закінчив юридичний факультет МДУ 1964 року. Після аспірантури — викладач юридичного факультету МДУ.

1967 року захистив у МДУ кандидатську дисертацію на тему «Погляди Чичеріна на державу і право», продовжував викладацьку роботу в МДУ як доцент.

1977–1979 — працював в Інституті держави і права СРСР, 1978 року захистив докторську дисертацію на тему «Позитивістська теорія права в Росії (історико-критичне дослідження)». Дисертація була присвячена критиці позитивістського теорії права, яке лежало в основі практики колишнього прокурора СРСР (1935–39) Андрія Вишинського та його послідовників.

Викладацька діяльність

[ред. | ред. код]
  • 1964–1967 — старший викладач на юридичному факультеті МДУ
  • 1967–1979 — доцент
  • 1980–1986 — професор кафедри конституційного права та теорії держави і права Академії МВС СРСР.
  • З 1986 — професор Вищої юридичної заочної школи МВС СРСР.

Політика

[ред. | ред. код]

1970 — вступив в КПРС (залишався членом компартії до її заборони 6 листопада 1991 року).

У березні 1990 року балотувався в народні депутати РРФСР по Калінінському округу Москви, зайняв третє місце після Михайла Бочарова і командувача Внутрішніми військами МВС генерала Юрія Шаталова.

На початку 1990-х експерт Конституційної комісії РРФСР, брав участь у підготовці проекту Конституції Росії.

29 жовтня 1991 року на з'їзді народних депутатів РРФСР за пропозицією депутатської групи «Комуністи за демократію» був обраний членом Конституційного суду Росії, і на першому засіданні став його головою.

Конституційний суд

[ред. | ред. код]

Першим рішенням Конституційного суду було визнання неконституційним указу президента Єльцина про об'єднання МВС і органів держбезпеки (АФБ РРФСР) у січні 1992 року[1].

26 травня 1992 року депутати-комуністи Думи РФ внесли на розгляд суду питання про законність указів Єльцина про заборону КПРС і КП РРФСР від 23 серпня і від 6 листопада 1991 року. У відповідь на це депутати-демократи на чолі з Олегом Рум'янцевим внесли питання про конституційність КПРС.

30 листопада 1992 року справу було закінчено і окремі положення указів Єльцина були визнані неконституційними.[2] Це рішення дозволило низовим структурам КП РРФСР відтворити центральне керівництво партії. У період конституційної кризи 1992–1993 року активно брав участь в переговорах представників гілок влади.

Після жовтневих подій 1993 року 6 жовтня пішов у відставку з поста голови[3], зберігши повноваження судді[4]. В. О. голови КС став його заступник Микола Вітрук.

1 грудня 1993 року було припинено його повноваження «за політичну діяльність» і як судді КС і були відновлені тільки на нараді КС 25 січня 1994 року. 21 березня 2003 року знову обраний головою Конституційного суду.

В 2004 році підтримав рішення президента Путіна про скасування прямих виборів глав суб'єктів РФ. 21 лютого 2006, а потім 20 лютого 2009 року переобраний Головою КС.

22 лютого 2012 — став Головою Конституційного Суду РФ вп'яте.

20 березня 1993 року він виступив по телебаченню із засудженням президентського указу «Про особливий режим управління до подолання кризи влади» ще до опублікування документа. Влітку того ж року кілька суддів КС ухвалили заяву, в якій говорилося, що голова, на їхню думку, перейшов межу, що відокремлює судову діяльність від політичної.

У зв'язку з масовими зверненнями громадян Росії в Європейський суд з прав людини Зорькін заявив, що:

…наша внутрішня судова система недосконала, включаючи сходи, що стосуються нагляду, апеляційні, касаційні інстанції. Їх треба приводити у відповідність зі стандартами.[5]

Є членом Ради при Президенті РФ з протидії корупції (затверджено указом президента РФ від 19 травня 2008 року). 31 січня 2018 року переобраний Головою КС РФ на 6-річний термін[6].

Погляди

[ред. | ред. код]

У виступах і лекціях Валерій неодноразово висловлювався з приводу пріоритету російського права над міжнародним. Він, зокрема, вказував, що положення Конституції Росії про пріоритет міжнародних договорів над російськими законами не означає делегування суверенітету, і що на Конституцію РФ цей пріоритет не може поширюватися.[7]

Громадські виступи

[ред. | ред. код]

Після масових демонстрацій проти фальсифікацій на виборах у парламент 2011 року виступив із заявою, згідно з яким мітингові пристрасті «активно підігрівалися з-за кордону» і що люди повинні «терпляче працювати».[8] Піддав різкій критиці перебудову, що викликало полемічну відповідь Михайла Горбачова[9].

У статті 26 вересня 2014 року дав позитивну оцінку кріпосного права, скасованого в 1861 року. Вважає, що скасування кріпосного права зруйнувало і без того помітно слабкий зв'язок між двома основними соціальними класами нації — дворянством селянами: «При всіх витратах кріпацтва саме воно було головною основою, що утримує внутрішнє єдність нації».[10]

1 листопада 2016 року заявив, що світова правова система зазнає краху, що було передбачено ще апостолом Павлом.[11]

18 травня 2017 року заявив, що захист прав людини не повинен підривати моральні підвалини суспільства.[12]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (19 жовтня 2011 року) — за великий внесок у зміцнення конституційних основ російської державності та розвиток конституційного правосуддя[13]
  • Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (18 лютого 2008 року) — за великий внесок у розвиток конституційного правосуддя в Російській Федерації і багаторічну плідну діяльність"[14].
  • Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (4 липня 2016 року) — за великий внесок у розвиток конституційного правосуддя в Російській Федерації і багаторічну плідну діяльність[15].
  • Заслужений юрист Російської Федерації (23 березня 2000 року) — за заслуги в зміцненні законності та багаторічну сумлінну працю"[16].
  • Почесна грамота Президента Російської Федерації (12 грудня 2008 року) — «за активну участь у підготовці проекту Конституції Російської Федерації і великий внесок у розвиток демократичних засад Російської Федерації»[17].
  • Медаль Столипіна П. А. I ступеня (28 січня 2013 року) — за заслуги в становленні та розвитку конституційного правосуддя та багаторічну плідну державну діяльність[18]
  • Подяка Президента Російської Федерації (2 лютого 2013 року) — за заслуги в зміцненні конституційних основ російської державності та багаторічну плідну роботу[19]
  • Орден «Полярна зірка» (18 вересня 2014 року) — за внесок у розвиток двосторонніх відносин між Росією і Монголією.[20]
  • Орден Дружби (Вірменія, 2016)
  • Орден преподобного Сергія Радонезького II ступеня (21 лютого 2008 року) — за труди на благо Вітчизни"[21]"

Кваліфікаційний клас

[ред. | ред. код]

Нижчий кваліфікаційний клас.[22]

Санкції

[ред. | ред. код]

Валерій Дмитрович Зорькін є головою Конституційного Суду Росії, який визнав конституційними «договори» про прийняття Херсонської та Запорізької областей, так званих Луганської Народної Республіки та самопроголошеної Донецької Народної Республіки до складу Російської Федерації. Це рішення штучно створює образ легітимності вторгнення Росії в Україну та спрямоване на надання цим регіонам рис суб'єктів міжнародно-правових відносин. Конституційний Суд формально грає вирішальну роль процесі приєднання іноземних територій до Росії.

Валерій Дмитрович Зорькін є санкційною особою великої кількості країн.[23]

16 грудня 2022 року, на тлі вторгнення Росії в Україну, його внесли до санкційного списку Євросоюзу[24] і Швейцарії[25] за рішення, які штучно створюють образ легітимності російського вторгнення в Україну.

24 лютого 2023 року внесений до санкційного списку Канади, як "еліта і близький соратник режиму".[26]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Ухвала Конституційного Суду РРФСР від 14 січня 1992 року № 1-П «У справі про перевірку конституційності Указу Президента РРФСР від 19 грудня 1991 року „Про утворення Міністерства безпеки і внутрішніх справ РРФСР“» [Архівовано 29 січня 2018 у Wayback Machine.]
  2. ↑ ПОСТАНОВУ[недоступне посилання з квітня 2019] Конституційного суду РФ від 30 листопада 1992 року № 9-П
  3. ↑ Заява [Архівовано 30 вересня 2019 у Wayback Machine.] Голови Конституційного Суду Російської Федерації від 6 жовтня 1993 року
  4. ↑ Уланський Я. У Конституційного суду вже немає голови [Архівовано 1 квітня 2018 у Wayback Machine.] // Газета «Коммерсантъ» № 192. 07.10.1993
  5. ↑ Зорькін: Страсбурзький суд повинен підключатися в крайніх випадках [Архівовано 1 квітня 2018 у Wayback Machine.] Газета.ру 07.12.2008
  6. ↑ Ведомости (31 січня 2018). Як Валерій Зорькін став незамінним для Кремля. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 31 січня 2018.
  7. ↑ Валерій Зорькін визнав пріоритет Конституції над міжнародним правом. Архів оригіналу за 1 квітня 2018. Процитовано 18 вересня 2015.
  8. ↑ Lenta.ru: Політика: Голова КС порівняв опозицію з Чацьким. Архів оригіналу за 21 березня 2017. Процитовано 30 березня 2018.
  9. ↑ М. С. Горбачов (26.12.2012). чи Є мораль у хаосі. Незалежна газета. Архів оригіналу за 5 січня 2013. Процитовано 28 грудня 2012.
  10. ↑ Валерій Зорькін (26.09.2014). Російська газета = Суд швидкий, правий і рівний для всіх http://www.rg.ru/2014/09/26/zorkin.html/title = Суд швидкий, правий і рівний для всіх. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  11. ↑ Зорькін передрік крах роду людського і послався на апостола Павла — Газета.Ru | Новини. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 30 березня 2018.
  12. ↑ Інтерфакс-Релігія: Захист прав людини не повинна створювати загрозу суверенітету держави і підривати моральні підвалини суспільства - Зорькін. interfax-religion.ua. Архів оригіналу за 9 квітня 2018. Процитовано 19 травня 2017.
  13. ↑ Указ Президента Російської Федерації від 19 жовтня 2011 року № 1385 "Про нагородження орден За заслуги перед Вітчизною II ступеня В. Зорькіна «. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 30 березня 2018.
  14. ↑ Указ Президента Російської Федерації від 18 лютого 2008 року № 212. Архів оригіналу за 3 червня 2011. Процитовано 30 березня 2018.
  15. ↑ Указ Президента Російської Федерації від 4 липня 2016 року № 320. Архів оригіналу за 27 серпня 2017. Процитовано 30 березня 2018.
  16. ↑ Указ Президента Російської Федерації від 23 березня 2000 року № 543 «Про присвоєння почесного звання Заслужений юрист Російської Федерації В. Зорькіна»
  17. ↑ Розпорядження Президента Російської Федерації від 12 грудня 2008 року № 777-рп «Про нагородження Почесною грамотою Президента Російської Федерації». Архів оригіналу за 9 травня 2016. Процитовано 30 березня 2018.
  18. ↑ Розпорядження Уряду Російської Федерації від 28 січня 2013 року № 75-р «Про нагородження медаллю Столипіна П. А. I ступеня Зорькіна Ст. Д.»
  19. ↑ Розпорядження Президента Російської Федерації від 2 лютого 2013 року № 21-рп «Про заохочення В. Зорькіна». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 березня 2018.
  20. ↑ asiarussia.ru/date = 18 вересня 2014 = Валерій Зорькін нагороджений монгольським орденом "Полярна зірка" http://asiarussia.ru/news/4299//title = Валерій Зорькін нагороджений монгольським орденом "Полярна зірка". {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)[недоступне посилання з липня 2019]
  21. ↑ Православие.ru/date = = Зустріч святішого патріарха Алексія з головою Конституційного Суду Росії В. Зорькіним http://www.pravoslavie.ru/news/25841.htm/title = Зустріч святішого патріарха Алексія з головою Конституційного Суду Росії В. Зорькіним. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)[недоступне посилання з липня 2019]
  22. ↑ Указ Президента Російської Федерації від 31 липня 1992 року № 811 «Про присвоєння вищого кваліфікаційного класу суддям Конституційного Суду Російської Федерації»
  23. ↑ ЗОРЬКІН Валерій Дмитрович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 15 березня 2023. Процитовано 15 березня 2023.
  24. ↑ Council Decision (CFSP) 2022/2477 of 16 December 2022 amending Decision 2014/145/CFSP concerning restrictive measures in respect of actions undermining or threatening the territorial integrity, sovereignty and independence of Ukraine (англ.), № 32022D2477, 16 грудня 2022, процитовано 15 березня 2023
  25. ↑ SECO, Staatssekretariat für Wirtschaft. Massnahmen im Zusammenhang mit der Situation in der Ukraine. www.seco.admin.ch (нім.). Процитовано 15 березня 2023.
  26. ↑ Canada, Global Affairs (28 листопада 2022). Regulations Amending the Special Economic Measures (Russia) Regulations. GAC. Архів оригіналу за 17 березня 2023. Процитовано 15 березня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зорькін_Валерій_Дмитрович&oldid=43555659