Перейти до вмісту

Зорі спектрального класу M

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Відносний розмір зірок класу M з іншими зірками головної послідовності

Зорі спектрального класу M загалом мають ефективні температури менші за 4200°K. Вони містять у своїх спектрах лише лінії нейтральних (неіонізованих) металів та смуги ліній, що свідчать про наявність в їніх зоряних атмосферах певних молекул. Здебільшого, це молекули окису титану, лінії яких досягають максимуму своєї інтенсивності у підкласі М5, та окису ванадію, молекулярні смуги якого стають сильнішими у пізніших (холодніших) M зорях. За таких низьких ефективних температур лінії водню в спектрах зір спектрального класу M зовсім відсутні.

Спектр зорі класу M6V


Червоні субкарлики класу M

[ред. | ред. код]
Приклади: LEHPM 2-59[1], SSSPM J1930-4311

Екстремальні субкарлики класу M

[ред. | ред. код]
Докладніше: Екстремальні субкарлики
Приклади: APMPM J0559-2903

Зорі головної послідовності класу M

[ред. | ред. код]
Докладніше: Червоний карлик

Більшість зір головної послідовності має спектральний клас M. В околі Сонця ця цифра становить близько 76%[Прим 1][2]


Фізичні параметри зір Головної Послідовності класу M

[ред. | ред. код]

В таблиці подано усереднені значення параметрів.[3] Загалом, відповідні параметри окремо вибраної зорі даного спектрального класу можуть відрізнятися від поданих нижче.

Клас B-V V-R b-y MV BC Teff, °K R/RΟ log g M/MΟ Vsin(i),
км/сек.
M0 1,41 1,28 — 8,8 −0,72 4212 0,48 4,7 0,46 1,5
M2 1,50 1,50 — 9,8 −0,99 4076 0,43 4,7 0,40 —
M5 1,60 1,80 — 12,0 −1,52 3923 0,38 4,8 0,34 —
Приклади: Проксіма Центавра, Зоря Барнарда, Альдебаран B, Gliese 581, Gliese 876, 2M0126AB

Субгіганти спектрального класу M

[ред. | ред. код]
Приклади:

Гіганти спектрального класу M

[ред. | ред. код]
Спектр гіганта спектрального класу M0.


Фізичні параметри гігантів класу M

[ред. | ред. код]

В таблиці подано усереднені значення параметрів.[3] Загалом, відповідні параметри окремо вибраної зорі даного спектрального класу можуть відрізнятися від поданих нижче.

Клас B-V V-R b-y MV BC Teff, °K R/RΟ log g Vsin(i),
км/сек.
M0 1,57 1,23 0,97 −0,2 −1,36 4212 100 — —
M2 1,60 1,34 1,00 −0,2 −1,52 4076 130 — —
M5 1,58 2,18 — −0,2 — 3923 — — —
Приклади: Бета Пегаса

Зорі класу M, що належать до асимптотичної гілки гігантів

[ред. | ред. код]
Докладніше: Асимптотичне відгалуження гігантів
Приклади: Міра A

Надгіганти

[ред. | ред. код]
Докладніше: Червоні надгіганти

Надгіганти в процесі зоряної еволюції досить часто змінюють свій спектральний клас від O чи B (блакитні надгіганти) до K чи M (червоні надгіганти) кілька раз, то в один, то в інший бік, внаслідок загоряння в їхніх надрах гелію, вуглецю й т.д.

Фізичні параметри надгігантів класу M

[ред. | ред. код]

В таблиці подано усереднені значення параметрів.[3] Загалом, відповідні параметри окремо вибраної зорі даного спектрального класу можуть відрізнятися від поданих нижче.

Клас B-V V-R MV BC Teff, °K R/RΟ log g Vsin(i),
км/сек.
M0 1,65 1,23 — — 3850 230 −0,5 —
M2 1,65 1,34 — — 3800 — — —

Від'ємне значення log g для надгігантів спектрального класу M свідчить про втрату ними своєї маси внаслідок зоряного вітру. За малої гравітації під тиском випромінювання верхні шари атмосфери червоних надгігантів витікають у навколишній міжзоряний простір.

Приклади: Бетельгейзе, Антарес, Рас Альґеті

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ . Це дані по зорям з абсолютною зоряною величиною 16m і вище.

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Optical Spectroscopy of 2MASS Color-Selected Ultracool Subdwarfs, Adam J. Burgasser et al., 2006
  2. ↑ LeDrew, G.; The Real Starry Sky [Архівовано 14 грудня 2015 у Wayback Machine.], Journal of the Royal Astronomical Society of Canada, Vol. 95, No. 1 (whole No. 686, February 2001), pp. 32-33.
  3. ↑ а б в David F. Gray «The observations and analysis of Stellar Phorospheres», Cambridge University Press 2005

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Зорі_спектрального_класу_M