Перейти до вмісту

Зофія Куратовська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зофія Куратовська
пол. Zofia Kuratowska
Заступниця маршала Сенату Польщі
15 жовтня 1993 — 20 жовтня 1997
Заступниця маршала Сенату Польщі
22 листопада 1989 — 26 листопада 1991
Посолка Польщі в Південно-Африканській Республіці
1997 — 1999
Народився20 липня 1931(1931-07-20)
Skolimów-Konstancind, Констанцин-Єзьорна, Пясечинський повіт, Мазовецьке воєводство, Республіка Польща
Помер8 червня 1999(1999-06-08) (67 років)
Преторія, ПАР
ПохованийВійськові Повонзки
Відомий якполітична діячка
Місце роботиВаршавський медичний університет[1]
КраїнаРеспубліка Польща
Alma materВаршавський медичний університет
Політична партіяУнія Свободи
БатькоКазимир Куратовський
Нагороди
Командорський Хрест із зіркою ордена Відродження Польщі Командорський хрест ордена Відродження Польщі Лицарський Хрест ордена Відродження Польщі
 Медіафайли у Вікісховищі

Зофія Куратовська (пол. Zofia Kuratowska; 20 липня 1931, Сколімов-Констанцин — 8 червня 1999, Преторія) — польська лікарка, політикиня і дипломатка єврейського походження. Посол Польщі в ПАР (1997-1999).

Біографія

[ред. | ред. код]

Раннє життя

[ред. | ред. код]

Зофія Куратовська народилася 20 липня 1931 року в Сколімові-Констанцині у сім'ї математика Казимира Куратовського. Вона брала участь у Варшавському повстанні під час Другої світової війни. Після закінчення війни закінчила Варшавський медичний університет за спеціальністю «гематологія» і стала лікаркою[2].

«Солідарність»

[ред. | ред. код]

У 1980-х роках приєдналася до руху «Солідарність» і стала однією з його медичних працівниць[2]. Під час перебування в «Солідарності» вона опікувалася понад 1 000 політичних в'язнів і видавала підпільні журнали, в яких наголошувала на відсутності догляду за ними та неналежних умовах ув'язнення[3]. Під час епідемії ВІЛ/СНІДу в 1980-х роках уряд звернувся до Куратовської, співпрацюючи з нею для запобігання поширенню вірусу, попри те, що на початку десятиліття вона була внесена до чорного списку через її активну діяльність у «Солідарності»[4].

Робота в Сенаті

[ред. | ред. код]

У 1989 році вона взяла участь у польській Угоді круглого столу, а потім балотувалася до Сенату на перших демократичних виборах. Вона перемогла, отримавши 82,5 відсотка голосів — найбільший результат серед усіх кандидатів, якого вона досягла, заявивши, що «не може нічого обіцяти»[5]. Під час свого першого терміну вона була обрана заступницею маршала Сенату. У цей час вона також керувала клінікою гематології у Варшавській медичній школі[2]. Куратовська була переобрана до Сенату в 1991 році, а в 1993 році знову стала заступницею маршала під час свого третього терміну. Вона працювала в Комітеті з соціальних питань та охорони здоров'я і Комітеті у закордонних справах[6].

Останні роки життя

[ред. | ред. код]

Після закінчення терміну її повноважень у 1997 році її було призначено посолкою в Південній Африці, де вона провела решту свого життя, померши 8 червня 1999 року в Преторії, столиці ПАР[7]. Похована на військовому цвинтарі «Повонзки» у Варшаві, Польща.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Лицарський хрест «Ордена Відродження Польщі» (1987)[8]
  • Командорський хрест «Ордена Відродження Польщі» (1990)[9]
  • Командорський хрест із зіркою «Ордена Відродження Польщі» (1997)[10]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Nauka Polska
  2. ↑ а б в г Zofia Kuratowska 1931 - 1999 the doctor of Solidarity movement. Gariwo (англ.). 2017. Процитовано 27 листопада 2017.
  3. ↑ Schwartz, Herman (1988). Prison Conditions in Poland (англ.). Human Rights Watch. с. 17. ISBN 9780938579625.
  4. ↑ Poles told to bring their own syringes. New Scientist (англ.). 7 липня 1988. с. 32. Процитовано 27 листопада 2017.{{cite magazine}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. ↑ Tagliabue, John (23 червня 1989). Warsaw Journal; How to Be Big Winner: Just Make No Promises. The New York Times (англ.). Процитовано 27 листопада 2017.
  6. ↑ Zofia Kuratowska. Сенат Польщі (пол.). 1999. Процитовано 27 листопада 2017.
  7. ↑ Cichocka, Elżbieta (6 червня 2015). Zofia Kuratowska: Polityczka i lekarka, jakich już nie ma. Wysokie Obcasy (пол.). Процитовано 27 листопада 2017.
  8. ↑ Komunikat o nadaniu Orderu Odrodzenia Polski (PDF) (пол.). 15 липня 1987. с. 16. Архів оригіналу (PDF) за 3 жовтня 2021. Процитовано 18 лютого 2020.
  9. ↑ Komunikat o nadaniu Orderu Odrodzenia Polski z dnia 11 listopada 1990 roku (PDF) (пол.). 20 грудня 1990. с. 54. Архів оригіналу (PDF) за 6 січня 2014. Процитовано 18 лютого 2020.
  10. ↑ Postanowienie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 11 listopada 1997 r. o nadaniu orderów. Prawo (пол.). Архів оригіналу за 27 травня 2020. Процитовано 18 лютого 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зофія_Куратовська&oldid=43089214