Зупанець Ігор Альбертович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зупанець Ігор Альбертович
Народився23 червня 1958(1958-06-23) (66 років)
с. Михайлівка, Ярмолинецький р-н Хмельницької обл. СРСР
Місце проживанняХарків
КраїнаУкраїна Україна
Alma materХарківський медичний інститут
ГалузьОрганічна хімія
ЗакладНаціональний фармацевтичний університет
Вчене званняПрофесор
Науковий ступіньДоктор наук
Відомі учні5 докторів наук, 20 кандидатів наук
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Зупане́ць Ігор Альбертович (23 червня 1958 р., с. Михайлівка, Ярмолинецького району Хмельницької області) — український науковець в галузі фармакології. Доктор медичних наук (1993), професор (1994), заслужений діяч науки і техніки України (1996). Кавалер Ордену «За заслуги» II-го та III-го ступенів (2020, 2017). Завідувач кафедри клінічної фармакології та клінічної фармації НФаУ (з 1993). Головний редактор журналу «Клінічна фармація» (з 1997).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 23 червня 1958 року у с. Михайлівка, Ярмолинецького району Хмельницької області в сім'ї службовців.[1]

У 1981 році закінчив Харківський медичний інститут за спеціальністю «Лікувальна справа». У 1988 році захистив кандидатську дисертацію з медичних наук, у 1993 році став доктором наук.[2]

У 1982–1984 роках працював дільничним лікарем-терапевтом міської поліклініки № 3 м. Харкова. З 1984 року працює у Національній фармацевтичній академії України:[3]

  • 1984—1988 — асистент;
  • 1987—1991 — заступник декана фармацевтичного факультету;
  • 1988—1990 — старший викладач;
  • 1990 — доцент;
  • 1991 — старший науковий співробітник кафедри фармакології;
  • 1992 — завідувач кафедри фізіології;

У 1993 році Ігор Зупанець очолив кафедру клінічної фармації НФаУ (з 2013 — кафедра клінічної фармакології та клінічної фармації), першу в Україні та СНД. На кафедрі був закладений фундамент для впровадження у практику концепції фармацевтичної опіки та клінічної фармації. Згодом за участю керівництва університету введено спеціальність «Клінічна фармація» з підготовкою відповідного фахівця — клінічного провізора.[4][5]

  • 1996—2002 — перший проректор з навчальної роботи НФаУ.[6]

Один з фахівців клінічної фармакології в Україні, багато років вивчав міжнародний досвід у цьому напрямку.[7]

Наукова робота

[ред. | ред. код]

Ігор Зупанець вивчає біоеквівалентність лікарських засобів, вплив нестероїдних протизапальних препаратів на метаболізм хряща суглобів. Розробляє засоби метаболічної дії на основі аміноцукрів, їхніх похідних і комбінацій.[8]

Автор і співавтор щонайменше 350 наукових праць, 126 патентів і авторських свідоцтв, 31 науково-методичної рекомендації, 17 підручників, 56 навчальних посібників, 19 монографій, 55 довідників, 118 навчально-методичних рекомендацій. Щонайменше підготував 5 докторів та 20 кандидатів наук.[3][1]

Громадська робота

[ред. | ред. код]

І.А. Зупанець є членом трьох професійних асоціацій:[2]

  • з 2000[9] Європейське товариство клінічних фармацевтів (ESCP));
  • з 2003 Drug Information Association (DIA, США);
  • з 2010 Спілка споживачів медичних послуг, лікарських засобів, виробів медичного призначення. Входить до складу Громадської ради Союзу споживачів.[10]

2009 — І.А. Зупанець увійшов до складу робочої групи зі стандартів якості та безпеки фармацевтичної практики та фармацевтичної допомоги (CD-P-PH), яка функціонує при Європейському директораті з контролю якості лікарських засобів та охорони здоров’я Ради Європи (EDQM).[11]

Того року став членом Ради з питань реформування системи охорони здоров’я України.[12]

2010 — голова спеціалізованої вченої ради Д 64.605.03 зі спеціальності «Фармакологія».[13]

2012 — став членом Комісії з питань державної реєстрації лікарських засобів при МОЗ України, членом Центральної атестаційної комісії при МОЗ України з атестації провізорів та фармацевтів і головним позаштатним спеціалістом МОЗ України зі спеціальності «Клінічна фармація».[14][15][16]

2014 — призначено головою Центрального формулярного комітету МОЗ України[17]

2020 — увійшов до колективу розробників національного Стандарту фармацевтичної допомоги «Коронавірусна хвороба (COVID-19)» та став одним із національних координаторів клінічних досліджень ліків проти COVID-19.[18][19][20]

Ігор Зупанець є головним редактором журналу «Клінічна фармація», науковим редактором журналу «Фармацевт-практик», шеф-редактором журналу «Здорово»; входить до редакцій фармацевтичних довідників «Rx index» (редактор і автор-укладач) і «Компендіум» (член науково-редакційної ради); членом редколегій 12 наукових журналів.[3][21][22]

Особисті відомості

[ред. | ред. код]

Дружина — Катерина Олександрівна, доктор фармацевтичних наук. Донька — Софія.[7]

Найбільші нагороди, відзнаки та звання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Зупанець Ігор Альбертович [Архівовано 17 липня 2021 у Wayback Machine.] [Електронний ресурс] // НФаУ
  2. ↑ а б Аксинья Калинина. 25 лет со дня открытия в НФаУ специальности «Клиническая фармация» [Архівовано 17 липня 2021 у Wayback Machine.] // Молодість фармації. — 2018. — №6 (156). — С.1-3
  3. ↑ а б в Пропіснова В.В. Зупанець Ігор Альбертович [Архівовано 14 квітня 2021 у Wayback Machine.] [Електронний ресурс] // Фармацевтична енциклопедія
  4. ↑ Чекман І.С. Клінічна фармакологія, клінічна фармація та доказова медицина — основи раціональної фармакотерапії [Архівовано 17 липня 2021 у Wayback Machine.] [Електронний ресурс] // Фармацевтичний часопис. — 2008. — №1. — С.68 (ISSN 2414-9926)
  5. ↑ Експерт робочої групи при Європейському директораті з контролю якості лікарських засобів та охорони здоров’я Ради Європи розповіла про особливості розробки та впровадження стандартів GPP [Архівовано 17 липня 2021 у Wayback Machine.] [Електронний ресурс] // Фармацевтичний кур’єр. — 2013. — №3
  6. ↑ Набока О.І. Коли інші стоять, ви не стійте — йдіть! [Архівовано 17 липня 2021 у Wayback Machine.] [Електронний ресурс] // Молодість фармації. — 2014. — Грудень . — №11 (128). — С.2
  7. ↑ а б Денис Кирсанов. Харьков отмечает День фармацевтического работника и 210-летие фармацевтического образования в Украине [Архівовано 17 липня 2021 у Wayback Machine.] [Електронний ресурс] // Аптека. — 2015. — 28 вересня. — №37 (1008)
  8. ↑ а б в Черних В.П. Зупанець Ігор Альбертович [Архівовано 17 липня 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [вебсайт] . — 2020
  9. ↑ з 1998 за даними «Николай Холоденко. Клинической фармации украины – 10 лет [Архівовано 17 липня 2021 у Wayback Machine.] [Електронний ресурс] // Аптека. — 2003. — 8 грудня. — №47 (418)»
  10. ↑ Склад Громадської ради Союзу споживачів [Архівовано 17 липня 2021 у Wayback Machine.] // Союз споживачів медичних послуг, лікарських засобів та виробів медичного призначення
  11. ↑ Панфілова Г. Л. Фармацевтична допомога як історична, нормативно-правова та соціально-економічна категорія в системі охорони здоров’я і фармацевтичному забезпеченні населення [Архівовано 15 березня 2022 у Wayback Machine.] [Електронний ресурс] // Актуальні питання фармацевтичної і медичної науки та практики. — 2014. — №2. — С.93 (ISSN 2409-2932)
  12. ↑ Постанова КМУ №1242 від 25.11.2009 [Архівовано 17 липня 2021 у Wayback Machine.] [Електронний ресурс] // Урядовий портал. — 2009. — 25 листопада
  13. ↑ Постанова Вищої атестаційної комісії №9-09/5 від 01.07.2010 [Архівовано 17 липня 2021 у Wayback Machine.] [Електронний ресурс] // Закон і Норматив. — 01.07.2010
  14. ↑ Наказ Про утворення Комісії з питань державної реєстрації лікарських засобів при МОЗ України [Архівовано 17 липня 2021 у Wayback Machine.] [Електронний ресурс] // Законодавство України. — 20.03.2012. — № 178
  15. ↑ Наказ Про затвердження складу Центральної атестаційної комісії при МОЗ України з атестації провізорів та фармацевтів [Архівовано 17 липня 2021 у Wayback Machine.] [Електронний ресурс] // Законодавство України. — 04.05.2012. — №336
  16. ↑ Наказ Про затвердження персонального складу головних позаштатних спеціалістів МОЗ України від 10.12.2012 р. № 526-к [Архівовано 17 липня 2021 у Wayback Machine.] [Електронний ресурс] // Аптека. — 2013. — 16 квітня
  17. ↑ Наказ Про затвердження складу Центрального формулярного комітету Міністерства охорони здоров'я України [Архівовано 17 липня 2021 у Wayback Machine.] [Електронний ресурс] // Законодавство України. — 07.08.2014. — №548
  18. ↑ Наказ Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 28 березня 2020 року № 722 [Архівовано 17 липня 2021 у Wayback Machine.] [Електронний ресурс] // Законодавство України. — 24.04.2020. — №961
  19. ↑ Относительно испытания лекарственных средств против COVID-19 [Архівовано 17 липня 2021 у Wayback Machine.] [Електронний ресурс] // Укрінформ. — 30.07.2020
  20. ↑ Елена Бережнюк. (Не)возможные лекарства от коронавируса [Архівовано 17 липня 2021 у Wayback Machine.] [Електронний ресурс] // День. — 2020. — 17 августа. — №154
  21. ↑ Про Rx.ua (https:// rx.ua/about) [Електронний ресурс] // Rx index — Довідник еквівалентності лікарських засобів
  22. ↑ Науково-редакційна рада [Архівовано 11 травня 2021 у Wayback Machine.] [Електронний ресурс] // Компендіум 2019 — лікарські препарати
  23. ↑ Анна Макаренко. Награждение лауреатов рейтинга "Харьковчанин года" состоялось в Харькове [Архівовано 17 липня 2021 у Wayback Machine.] [Електронний ресурс] // Status Quo. — 31.03.2009
  24. ↑ Алексей Грищенко. Завкафедрой харьковского фармуниверситета И. Зупанец удостоен знака облсовета "Слобожанская слава" [Архівовано 17 липня 2021 у Wayback Machine.] [Електронний ресурс] // Status Quo. — 19.09.2009
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Зупанець_Ігор_Альбертович