Перейти до вмісту

Зімін Сергій Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зімін.
Зімін Сергій Григорович
рос. Зимин Сергей Григорьевич
Народження1917[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Сергацький район, Нижньогородська область Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть2 березня 1943(1943-03-02)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Зміївський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняЗміївський район Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Рід військСухопутні війська
Роки служби1927—1929, 1941—1943
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Званнястаршина Редагувати інформацію у Вікіданих
КомандуванняВідділення Редагувати інформацію у Вікіданих
Війни / битвинімецько-радянська війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна

Сергій Григорович Зімін (рос. Зимин Сергей Григорьевич; (1907 — 5 березня 1943) — учасник німецько-радянської війни, командир відділення 78-го гвардійського стрілецького полку 25-ї гвардійської стрілецької дивізії 6-ї армії Південно-Західного фронту, старшина РСЧА, Герой Радянського Союзу (1943).

Біографія

[ред. | ред. код]

Сергій Григорович Зімін народився в селянській родині в селі В'юн (нині — Сергачського району Нижньогородської області).

Закінчив 7 класів школи. У 1927—1929 роках проходив строкову службу в Червоній армії[2].

Із 1930 року працював рахівником у місцевому колгоспі, з 1936 року став головою колгоспу. У 1940 році вступив у ВКП(б).

Із початком Німецько-радянської війни пішов добровольцем до Червоної армії, незважаючи на те, що мав бронь, а також був хворий. Воював у складі 25-ї гвардійської стрілецької дивізії. Брав участь у битві за Москву (був тяжко поранений), Сталінградській битві, визволенні України.

2 березня 1943 року в складі взводу лейтенанта Широніна відділення Зіміна прийняло бій на залізничному переїзді біля села Таранівка Харківської області України. У бою отримував поранення, але залишився в строю та продовжив вести бій. У критичний момент бою гранатами підірвав танк і при цьому загинув. Похований у братській могилі біля села Таранівка[2][3].

Звання Героя Радянського Союзу, як і всім широнінцям, йому було посмертно присвоєно указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 березня 1943 року[4]. Посмертно був нагороджений орденом Леніна[2].

Родина

[ред. | ред. код]
  • Дружина — Клавдія Олександрівна.
  • Сини — Юрій та Борис.

Пам'ять

[ред. | ред. код]
Зовнішні зображення
Барельєф на стелі Героїв, м. Сергач.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б TracesOfWar
  2. ↑ а б в Зімін Сергій Григорович (рос.). // Сайт «Герои страны».
  3. ↑ Список воинов Советской Армии, погибших в Великой Отечественной войне и захороненных в братской могиле с. Тарновка – Центр Змиевского района Харьковской области [Архівовано 27 листопада 2021 у Wayback Machine.], Память народа
  4. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу Красной Армии» от 18 мая 1943 года [Архівовано 25 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1943. — 25 мая (№ 19 (225)). — С. 1

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зімін_Сергій_Григорович&oldid=34960509