Біленко Зіновій Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Зіновій Якович Біленко)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Біленко Зіновій Якович
Народився8 (21) грудня 1909
Ромни, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер26 червня 1979(1979-06-26) (69 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Діяльністьписьменник, перекладач
Alma materХНУ ім. В. Н. Каразіна
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна
Мова творівукраїнська
ЧленствоНаціональна спілка письменників України
ПартіяКПРС
Учасникнімецько-радянська війна
Нагороди
медаль «За бойові заслуги» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За взяття Берліна» медаль «За визволення Праги»

Зіновій Якович Біле́нко (нар. 21 грудня 1909, Ромен — пом. 26 червня 1979, Київ — український радянський письменник, перекладач; член Спілки письменників України з 1958 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 8 [21] грудня 1909(19091221) в місті Ромен Полтаської губернії Російської імперії (тепер місто Ромни, Сумська область, Україна). Після закінчення Роменської школи № 4 навчався в Харківському інституті народної освіти. В 1933 році закінчив інститут і розпочав учительську діяльність. Працював у редакціях журналу «Червоні квіти» і газети «На зміну». Впродовж 19341938 років працював журналістом в редакції газети «Ленінська зміна».

Брав учать у німецько-радянській війні з 13 червня 1943 року. Нагороджений медалями «За визволення Праги», «За взяття Берліна», «За перемогу над Німеччиною» (9 травня 1945), «За бойові заслуги» (26 травня 1945). З 18 вересня 1945 року в запасі.[1].

Член ВКП(б) з 1946 року. Впродовж 19461955 років працював у редакціях журналів «Дніпро» і «Радянська школа». Від 1956 року — перебував на творчій роботі. Помер в Києві 26 червня 1979 року.

Творчість

[ред. | ред. код]

Вперше надрукувався в районній газеті в 1925 році. Автор книг:

  • «Бойові завдання» (1929, у співавторстві; збірка п'єс для дітей);
  • «Велике місто» (1931);
  • «Іде товариш урожай» (1931);
  • «Про книжку» (1931);
  • «Бої за жовтень» (1932);
  • збірка «Ми молоді весняні квіти» (1971; 1974).

Був упорядником книг «Бригадою веселою рушай в колгосп» (1933), збірок «Шкільна естрада» (1947), «Юні ленінці» (1962) та інших в дусі офіційної ідеології.

За його редакції вийшла документальну повість про перше покоління комсомольців «Особливий комуністичний: Спогади героя громадянської війни П. К. Хижняка» (1960).

Перекладав твори білоруських, грузинських, німецьких, єврейських та інших авторів, найбільше російських письменників, зокрема Михайла Салтикова-Щедріна, Гліба Успенського, Володимира Маяковського, Агнії Барто, Данила Граніна, Всеволода Кочетова, Самуїла Маршака, Сергія Михалкова.

Автор статей з питань художнього перекладу.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Пам'ять народу. [Архівовано 30 квітня 2021 у Wayback Machine.](рос.)

Література

[ред. | ред. код]