Зірочник злакоподібний
| Зірочник злаковидний | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Порядок: | Гвоздикоцвіті (Caryophyllales) |
| Родина: | Гвоздикові (Caryophyllaceae) |
| Рід: | Зірочник (Stellaria) |
| Вид: | Зірочник злаковидний (S. graminea)
|
| Біноміальна назва | |
| Stellaria graminea | |
| Синоніми | |
Зірочник злакоподібний[1] (Stellaria graminea L.) — вид рослин з роду зірочник (Stellaria) родини гвоздичних (Caryophyllaceae). Рослина отруйна, може також використовуватися як лікарська.
Блощишник, вех кінський, пісочник, п'яна трава, п'яне сіно, саморідне зілля.
Кореневищний багаторічник.
Кореневище тонке, зелене. Стебла 15—50 см заввишки, гіллясті, припідняті, 4-гранні, голі. Листя ланцетні або лінійні, вузькі, гострі, до 4 см завдовжки і 4 мм шириною, при основі з віями по краю. Суцвіття розлоге, багатоквіткове, приквітки плівчасті, по краю війчасті. Чашолистки ланцетоподібні, голі, з 3 жилками. Пелюстки рівні чашечці або дещо коротші її, глибоко двороздільні. Коробочка довгаста, довше чашечки. Насіння численні, червонувато-коричневі, округло-ниркоподібні, зморшкуваті. Цвіте з травня по серпень.
Вся Європа, Монголія, Китай, Афганістан, майже весь Сибір за винятком Арктики, Середня Азія, Північний Кавказ, Далекий Схід.
Росте в лісах, особливо розріджених, чагарниках, на лугах, по берегах річок. Віддає перевагу досить зволоженому ґрунту.
Бур'ян. Засмічує в основному зернові культури і багаторічні кормові трави, а також посіви просапних культур.
Зустрічається в городах, уздовж доріг, на парових полях, покладах, по краях полів, біля житла. Захисні заходи: пожнивне лущення, глибока зяблева оранка, культивація, хімічна прополка.
Не вивчений. Рослина отруйна.
У народній медицині настій надземної частини використовували як болезаспокійливе, при фурункулах, як протикашльове. Внутрішнє вживання зірочника злаковидного вимагає великої обережності через його токсичність. При наявності в кормі домішок цієї рослини нерідкі випадки отруєння сільськогосподарських тварин (коней, великої рогатої худоби, свиней). Після висушування отруйність його не зменшується.
- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины : справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
- Ботанический атлас. Ред. Шишкин Б. К. М.-Л.: изд-во сельскохозяйственной литературы, журналов и плакатов, 1963. С. 148. (рос.)
- Флора Северо-Востока европейской части СССР. Ред. Толмачев А. И. Ленинград: Наука, 1976. С. 203. (рос.)
- Флора СССР, т. 6. Ред. Шишкин Б. К. М.-Л.: изд-во АН СССР, 1936. С. 404–405. (рос.)
- Соколова Т. Д. (Всероссийский институт защиты растений). Stellaria graminea. Афонин А. Н.; Грин С. Л.; Дзюбенко Н. И.; Фролов А. Н. (ред.) Агроэкологический атлас России и сопредельных стран: экономически значимые растения, их вредители, болезни и сорные растения (Интернет-версия 2.0. 2008) (рос.)
- http://www.tropicos.org/Name/6300276 [Архівовано 26 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Stellaria graminea на сайті «Germplasm Resources Information Network (GRIN)» Міністерства сільського господарства США (англ.)
- Stellaria graminea L. на сайті «Плантариум»(рос.)
- ↑ Stellaria graminea // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.