Зіґфрід Гідіон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зігфрід Гідіон
Sigfried Giedion
Зіґфрід Гідіон. Будівництво у Франції.
Залізо в залізобетоні - Лейпциг, Берлін, Видавець Юліус Клінкхардт
Народження14 квітня 1888(1888-04-14)
Смерть9 квітня 1968(1968-04-09) (79 років)
Національністьшвейцарець
КраїнаШвейцарія Швейцарія
НавчанняВіденський університет
Діяльністьмистецтвознавець, architectural historian
Найважливіші спорудиSiegfried Giedion,Mechanization Takes Commandd
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук і Королівська фламандська академія Бельгії з науки та мистецтвd
ЗакладГарвардський університет, Массачусетський технологічний інститут і Федеральна вища технічна школа Цюриха
Нагороди

Римська премія[d]

CMNS: Зіґфрід Гідіон у Вікісховищі

Зіґфрід Гідіон (нім. Sigfried Giedion, 14 квітня 1888, Прага [1] або Ленгнау, Швейцарія [2] — 9 квітня 1968 у Цюріх) — швейцарський історик архітектури.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Спочатку Зіґфрід Гідіон вивчав механіку, потім історію мистецтва (під керівництвом Г. Вельфліна), а в 1923 р. познайомився з середовищем Вищої школи будівництва та дизайну у Веймарі. У 1925 р. він почав співпрацювати з Ле Корбюзьє, з 1928 по 1956 рік обіймав посаду генерального секретаря Міжнародного конгресу сучасної архітектури (CIAM), одночасно з 1938 по 1939 рік читав лекції в Гарвардському університеті в Кембриджі, а з 1948 р. до 1959 в Політехнічному університеті Цюриха.

Він писав, серед іншого: праці «Простір, час, архітектура» (1941) і «Механізація бере команду» (1948), що показують джерела і шляхи поширення раціоналізму в архітектурі, а також роботи Евіге Гегенварта. Die Anfänge der Architektur (1965), Phänomen des Wandels (1969) і Wege in die Öffentlichkeit (1987). Погляди Гідіона на житлову архітектуру проілюстровані такою цитатою з його книги під назвою: Befreites Wohnen:

Могила на цвинтарі Регальп в Цюриху

Життєпис

[ред. | ред. код]

Зігфрід Ґідіон народився в Празі в родині швейцарських євреїв. Його батько був текстильним виробником із Цугерзе. У 1913 році закінчив Віденський університет, здобувши ступінь інженера. Не бажаючи займатися сімейним бізнесом, він писав вірші та п'єси, одну з яких поставив Макс Рейнхардт. Потім він вивчав історію мистецтва в Мюнхені у Генріха Вельфліна й закінчив у 1922 році, захистивши дисертацію про романський і пізній бароко, класицизм. Ця робота викликала інтерес у відомого історика мистецтва А. Е. Брінкмана, який запросив його до Кельна, від якої Гідіон відмовився, оскільки його не цікавила академічна кар'єра. Натомість у 1923 році він відвідав Баугауз, де познайомився з Вальтером Гропіусом. Після цієї зустрічі він ставав дедалі ближчим і ближчим до Баухаузу та його героїв, ставши попередником сучасного руху.

У 1928 році разом з Ле Корбюзьє та Елен де Мандро він заснував CIAM, генеральним секретарем якого він також був. Того ж року він взяв участь у колективній ініціативі Werkbundsiedlung Neubühl, одному з перших житлових центрів у стилі модерн, і залишався в керівному комітеті до 1939 року. Він також був будівельником Doldertalhäuser у Швейцарії, який він вважався маніфестом нового архітектурного руху, а також засновником Wohnbedarf AG, будівельної компанії, близької до модерного руху. Через незліченну кількість втручань у міжнародні торговельні журнали він висловив свою підтримку проєкту Ліги Націй Ле Корбюзьє в Женеві, виграному в 1927 році, але дискваліфікованому через неправильне подання.

У 1938—1939 роках він викладав у Гарвардському університеті за ініціативою Гропіуса, де читав меморіальні лекції Чарльза Еліота Нортона. Це допомогло сформувати основу для його роботи «Простір, час і архітектура», історії сучасного руху, опублікованої в 1941 році. У 1946 році він став професором ETH-Zürich (Федеральної політехнічної школи), посаду, яку він обіймав до 1960-х років, і яку він чергував з іншою в MIT у Сполучених Штатах Америки. Протягом цього часу він активно писав, як редактор CIAM і як незалежний автор, про свої дослідження сучасності, особливо «Механізація бере команду», критичну історію механізації, розглянуту в її історичному та соціологічному аспектах.

Інтернет-ресурси

[ред. | ред. код]