Зіґфрід Гідіон
| Зігфрід Гідіон | |
|---|---|
| Sigfried Giedion | |
 Залізо в залізобетоні - Лейпциг, Берлін, Видавець Юліус Клінкхардт | |
| Народження | 14 квітня 1888 |
| Смерть | 9 квітня 1968 (79 років) |
| Національність | швейцарець |
| Країна | .svg){kind=small} Швейцарія |
| Навчання | Віденський університет |
| Діяльність | мистецтвознавець, architectural historian |
| Найважливіші споруди | Siegfried Giedion,Mechanization Takes Commandd |
| Членство | Американська академія мистецтв і наук і Королівська фламандська академія Бельгії з науки та мистецтвd |
| Заклад | Гарвардський університет, Массачусетський технологічний інститут і Федеральна вища технічна школа Цюриха |
| Нагороди | Римська премія[d] |
 Зіґфрід Гідіон у Вікісховищі | |
Зіґфрід Гідіон (нім. Sigfried Giedion, 14 квітня 1888, Прага [1] або Ленгнау, Швейцарія [2] — 9 квітня 1968 у Цюріх) — швейцарський історик архітектури.
Зігфрід Ґідіон народився в Празі в родині швейцарських євреїв. Його батько був текстильним виробником із Цугерзе. У 1913 році закінчив Віденський університет, де вивчав механіку здобувши ступінь інженера. Не бажаючи займатися сімейним бізнесом, він писав вірші та п'єси, одну з яких поставив Макс Райнгардт. Потім він вивчав історію мистецтва в Мюнхені під керівництвом Генріха Вельфліна й у 1922 році, захистив дисертацію про романський стиль і пізнє бароко та класицизм. Ця робота викликала інтерес у відомого історика мистецтва Альфреда Брінкмана[de], який запросив Ґідіона до Кельна, але він відмовився, оскільки його не цікавила академічна кар'єра. Натомість у 1923 році він відвідав Вищу школу будівництва та дизайну у Веймарі, де познайомився з Вальтером Гропіусом.
У 1925 р. він почав співпрацювати з Ле Корбюзьє. У 1928 році разом з Ле Корбюзьє та Елен де Мандро він заснував Міжнародний конгрес сучасної архітектури[fr] (фр. CIAM), і з 1928 по 1956 рік обіймав посаду його генерального секретаря. Того ж року він взяв участь у колективній ініціативі житлового масиву Нойбюль в Цюриху Німецький виробничий союз Німецького виробничого союзу Werkbundsiedlung Найбюль (Neubühl), одного з перших житлових масивів у стилі модерн, і залишався в керівному комітеті до 1939 року. Одночасно з 1938 по 1939 рік за ініціативою Гропіуса він викладав у Гарвардському університеті в Кембриджі, де читав меморіальні лекції Чарльза Еліота Нортона[en]. Це допомогло сформувати основу для його роботи «Простір, час і архітектура», опубліковану в 1941 році, та «Механізація бере команду» (1948, англ. Mechanization Takes Command), що показують джерела і шляхи поширення раціоналізму в архітектурі, а також роботи Евіге Гегенварта: Die Anfänge der Architektur (1965), Phänomen des Wandels (1969) і Wege in die Öffentlichkeit (1987). З 1948 до 1959 року він працював у Політехнічному університеті Цюриха.
_Architekturhistoriker,_Carola_Giedion-Welcker_(1893%E2%80%931979)_Kunsthistorikerin._Grab,_Friedhof_Rehalp,_Z%C3%BCrich.jpg)
Погляди Гідіона на житлову архітектуру проілюстровані такими цитатами з його книги «Befreites Wohnen»:
« * Дім, який підтримує наше позитивне ставлення до життя, прекрасний. А для цього потрібні: світло, повітря, рух, простір.
- Гарний будинок спроектований таким чином, що він може адаптуватися до будь-яких умов місцевості.
- Гарний будинок – це той, який дозволяє жити в контакті з небом і верхівками дерев.
- Красний будинок - це той, який пропонує світло (скляні стіни) замість тіні (стіни між вікнами).
- Будинок, інтер'єр якого не викликає клаустрофобії, прекрасний.
- Гарний будинок - це будинок, чарівність якого походить від гармонії ідеально поєднаних функцій.»
— Зіґфрід Гідіон
.
- Photograph of Sigfried Giedion (broken link)
- Sigfried Giedion, Man in Equipoise (1948)
- Review of Mechanization Takes Command at ediblegeography
- Sigfried Giedion (1888—1968), gta Archives, ETH Zurich.