Перейти до вмісту

Йоанн Пеле

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ф
Йоанн Пеле
Йоанн Пеле
Йоанн Пеле
Особисті дані
Народження 4 листопада 1982(1982-11-04) (42 роки)
  Бру-сюр-Шантерен
Зріст 196 см
Вага 89 кг
Громадянство Франція Франція
Позиція воротар
Інформація про клуб
Поточний клуб вільний агент
Номер 16
Юнацькі клуби
Франція «Мо»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1999–2009 Франція «Ле-Ман» 163 (-179)
2009–2012 Франція «Тулуза» 18 (-12)
2014–2015 Франція «Сошо» 49 (-51)
2015–2021 Франція «Марсель» 62 (-69)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г)
2008 Франція Франція U-21 2 (-2)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 6 вересня 2021.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 6 вересня 2021.

Йоанн Пеле (фр. Yohann Pelé, нар. 4 листопада 1982, Бру-сюр-Шантерен) — французький футболіст, воротар.

Ігрова кар'єра

[ред. | ред. код]

Вихованець «Ле-Мана». Дебютував за клуб у Лізі 2 10 вересня 2002 року і загалом провів того сезону два матчі, а його команда вийшла в елітний дивізіон. У Лізі 1 Пеле провів перший матч 20 грудня 2003 року проти «Сошо» і надалі зумів витіснити з основи Жана-Франсуа Беденека[fr], але команда втриматись в еліті не зуміла. Втім Йоанн регулярно грав і у наступному сезоні 2004/05, коли клуб знову завоював путівку в Лігу 1. Цього разу клуб закріпився в еліті й Пеле протягом наступних чотирьох років був основним голкіпером клубу та провів 128 матчів у вищому дивізіоні Франції.

Йоанн Пеле під час виступів за «Тулузу». 2009 рік.

29 червня 2009 року Пеле підписав чотирирічний контракт з французькою «Тулузою». Йоанн розпочав як основний воротар, проте 12 жовтня 2010 року «Тулуза» оголосила, що Пеле страждає на тромбоемболію легеневої артерії[1], через що гравець мав залишитись поза футболом мінімум на пів року[2]. У грудні 2010 року стало відомо, що воротар не зможе грати до жовтня 2011 року і хвороба загрожує продовженню його кар'єри[3]. 9 травня 2012 року Пеле покинув клуб[4], не зігравши за нього більше жодного матчу. У липні 2012 року малієць Мохамед Фофана, колишній партнер Йоана у «Тулузі», заявив в інтерв'ю, що Пеле більше не зможе грати в футбол через хворобу[5].

Втім вже 4 січня 2013 року Йоанн оголосив, що хоче грати в футбол знову після дозволу лікаря і тренувався з «Діжоном» та «Ванном», щоб відновити фізичну форму[4][6]. У січні наступного року, більш ніж через три роки після останньої офіційної гри, воротар підписав контракт на 2,5 роки з «Сошо»[7][8]. 8 лютого 2014 року проти «Лілля» у матчі 24 туру Ліги 1 Пеле повернувся до професійного футболу після тривалої перерви. Зігравши до кінця сезону у 15 іграх, він не зміг запобігти вильоту клубу в Лігу 2. У наступному сезоні клуб не зміг повернутись до Ліги 1, попри високу продуктивність свого воротаря. 9 червня 2015 року була знайдена взаємна домовленість гравця з клубом, яка дозволила йому стати вільним агентом за рік до закінчення контракту[9].

У липні 2015 року Пеле приєднався до клубу Ліги 1 «Марсель»[10]. У першому сезоні був запасним воротарем, але після відходу Стіва Манданди Йоанн став основним воротарем[11] і у сезоні 2016/17 років зіграв у всіх 38 матчах Ліги 1, ставши воротарем з найбільшою кількістю «сухих матчів» серед усіх п'яти топчемпіонатів Європи[12]. Втім влітку 2017 року до команди повернувся Манданда, і Пеле знову став запасним воротарем. Станом на 1 червня 2020 року відіграв за команду з Марселя 61 матч у національному чемпіонаті.

Кар'єра в збірній

[ред. | ред. код]

У 2008 році зіграв два матчі за молодіжну збірну Франції: попри перевищення обмеження на вік (Пеле було 25 років проти ліміту у 21), правила товариського турніру дозволяли виступати трьом старшим гравцям за молодіжну збірну[13]. 2008 року запрошувався до складу національної збірної Франції на товариські матчі проти Тунісу і Уругваю[14], але на поле не виходив.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Старший брат Йоанна, Стівен Пеле, також футболіст[4]. Вони разом грали за «Ле-Ман» у сезоні 2002/03.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 16 липня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. Yohann Pelé out six mois [Архівовано 15 жовтня 2010 у Wayback Machine.] lequipe.fr ; le 12 octobre 2010.
  3. Pelé : «Si je dois m'arrêter...» [Архівовано 29 травня 2011 у Wayback Machine.] lequipe.fr, le 27 décembre 2010.
  4. а б в Yohann Pelé s’entraîne avec Vannes. Le Figaro (French) . 20 серпня 2013. Архів оригіналу за 16 липня 2018. Процитовано 7 червня 2017.
  5. Exclu : Pelé ne jouera plus [Архівовано 16 липня 2018 у Wayback Machine.].
  6. Dijon accueille Yohann Pelé. L'Équipe (French) . 22 січня 2013. Архів оригіналу за 16 липня 2018. Процитовано 8 червня 2017.
  7. Йоанн Пеле став гравцем «Сошо». Архів оригіналу за 16 липня 2018. Процитовано 16 липня 2018.
  8. Yohann Pelé est officiellement sochalien [Yohann Pelé is officially sochalien] (French) . fcsochaux.fr. 31 січня 2014. Архів оригіналу за 16 липня 2018. Процитовано 1 лютого 2014.
  9. Yohann Pelé laissé libre par Sochaux. Процитовано 9 червня 2015.
  10. Marseille sign ex-Sochaux keeper Yohann Pele. ESPNFC. 20 липня 2015. Архів оригіналу за 16 липня 2018. Процитовано 9 серпня 2015.
  11. Mandanda Pens Crystal Palace Deal. Crystal Palace Football Club. 1 липня 2016. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 1 липня 2016.
  12. Yohann Pelé, l’albatros sous-coté. BeIN SPORTS Your Zone. 31 травня 2017. Архів оригіналу за 5 квітня 2018. Процитовано 31 травня 2017.
  13. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 16 липня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  14. Pele gets France call for friendly with Tunisia. espnfc.com.com. 13 жовтня 2008. Архів оригіналу за 24 березня 2017. Процитовано 21 лютого 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]