Перейти до вмісту

Йоганнес-Маттіас Геншайд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Йоганнес-Маттіас Геншайд
нім. Johannes-Matthias Hönscheid
Народився14 липня 1922(1922-07-14)
Айторф, Райн-Зіг, Кельн, Рейнська провінція, Вільна держава Пруссія
Помер2 березня 2001(2001-03-02)[1] (78 років)
Мюнхен, Німеччина
Країна Німеччина
Діяльністьвійськовий кореспондент, видавець, військовослужбовець
Знання мовнімецька
УчасникДруга світова війна
Посадаголовний редактор
Військове званняЛейтенант
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Лицарський хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Хрест Воєнних заслуг I класу
Хрест Воєнних заслуг I класу
Хрест Воєнних заслуг II класу
Хрест Воєнних заслуг II класу
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
Срібний нагрудний знак ближнього бою
Срібний нагрудний знак ближнього бою
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Пам'ятний знак пілота
Нагрудний знак парашутиста люфтваффе
Нагрудний знак парашутиста люфтваффе
Нагрудний знак люфтваффе «За наземний бій»
Нагрудний знак люфтваффе «За наземний бій»
Авіаційна планка бомбардувальника Нарукавний знак «За знищений танк» Нарукавний знак «За знищений танк»

Нарукавна стрічка військового кореспондента люфтваффе

Нарукавна стрічка «Африка»
Нарукавна стрічка «Африка»

Йоганнес-Маттіас «Ганнес» Геншайд (нім. Johannes-Matthias „Hannes“ Hönscheid; 14 червня 1922, Айторф2 березня 2001, Мюнхен) — німецький військовий кореспондент, лейтенант резерву люфтваффе. Єдиний військовий кореспондент-кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

[ред. | ред. код]

Після закінчення Вищого училища Франкфурта-на-Майні 15 січня 1942 року був призваний на службу в авіаційну роту зв'язку на авіабазі Фріцлара. З 1 вересня 1942 року — військовий кореспондент і голова італо-німецької газети «Орел Сицилії». Також був службовцем 3-ї групи 1-ї навчальної ескадри і 54-ї бомбардувальної ескадри, як член екіпажу Ju 88 взяв участь у 28 бойових вильотах. Під час боїв у Сицилії був десантником 1-ї парашутної дивізії. Під час відступу в районі Фрозіноне-Монте-Кассіно знищив 7 ворожих танків, також в якості командира ударної групи взяв у полон 827 солдатів. При цьому сам Геншайд був важко поранений і потрапив у британський полон, з якого зміг втекти і пройшов тривале лікування в лазареті при штаб-квартир дуче в Фазано. 14 вересня 1944 року переведений в ОКВ і призначений керівником відділу військових кореспондентів, військовим цензором і офіцером зв'язку при імперському міністрі пропаганди. Регулярно керував веденням військового щоденника у ставці фюрера «Вовче лігво». В кінці війні був військовим кореспондентом і прес-секретарем Фленсбурзького уряду. Після війни працював головним редактором і видавцем в Мюнхені.

Нагороди

[ред. | ред. код]
Генерал-майор Гассо фон Ведель вручає Геншайду Лицарський хрест Залізного хреста.


Бібліографія

[ред. | ред. код]

Автор

[ред. | ред. код]
  • Der Kriegsberichter. Roman und Autobiographie eines Ritterkreuzträgers. Band 1: Die Front. Internationaler Kulturdienst Verlag. München 1992. ISBN 3-926469-17-X.

Видавець

[ред. | ред. код]
  • Martin Pöppel: Himmel und Hölle. Das Kriegstagebuch des Fallschirmjägers Martin Pöppel, Internationaler Kulturdienst (1986), ISBN 978-3926469007

Література

[ред. | ред. код]
  • Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
  • Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 396.
  • Williamson G., World War II German Battle Insignia, Osprey Publishing, USA Edition, 2002

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #116928409 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.