Йогансен Алла Вікентіївна

Йогансен Алла Вікентіївна
Йогансен Алла Вікентіївна
Народилася	14 грудня 1901; Харків, Російська імперія
Померла	27 квітня 1993 (91 рік); Мюнхен, Німеччина
Національність	українка
Діяльність	художниця, графічна дизайнерка, скульпторка, письменниця, поетеса, перекладачка
Alma mater	Харківська державна академія дизайну та мистецтв (1929)
Вчителі	Падалка Іван Іванович
	; ; ;

Алла Вікентіївна Гербурт-Гейбович, у шлюбі Йогансен (14 (27) грудня 1901, Харків, Україна — 27 квітня 1993, Мюнхен, Німеччина) — українська художниця (живописиця, графік, ілюстраторка), скульпторка, письменниця, поетка, перекладачка та вчителька. Діячка української діаспори в США, виконувала роботи на тему Голодомору в Україні (1932—1933).

Біографія

Народилася у сім'ї українського дворянина Вікентія Фоміча Гербург-Гейбовича, статського радника, ад'юнкт-професора Харківського технологічного інституту.

У 1929 році закінчила Харківський художній інститут. Навчалася у Івана Падалки.

З 1930-х років — активна учасниця літературно-мистецького життя у Харкові. Мешкала у відомому харківському будинку «Слово».

Була у шлюбі з українським письменником Майком Йогансеном. У 1923 році народила сина (Гай Михайлович Йогансен). у 1935 розлучилися.

У шлюбі з художником Михайлом Бойчуком народила в 1935 році в Харкові доньку Ганну, у майбутньому — журналістку Радіо Свобода. Онуки (діти Ганни) — Галина (р.р.1967) та Максим (р.р.1969)^[1].

Восени 1938, рятуючись від репресій, поїхала з дітьми з Києва до Москви (де тимчасово жила у В. Дражевської), а потім до Московської області^[1]. Працювала вчителькою малювання та каліграфії у педагогічному училищі, шила костюми та оформляла декорації для місцевих театрів. Після початку Другої світової війни 1941 року повернулася спочатку до Житомира, де набула статусу «фольксдойче», потім до Києва, а восени 1943 року емігрувала до Німеччини (Мюнхен) разом з донькою Ганною, сином Гаєм та сім'ями своїх давніх подруг, літературознавиці Любові та художниці Віри Дражевських. На еміграції вчителювала в українських гімназіях Мюнхена (1951—1964)^[1].

Співпрацювала з Демократичним об'єднанням колишніх українських репресованих, була членом Об'єднання українок, Спілки художників Мюнхена та Південної Баварії (1973)^[2].

Похована на Цвинтарі Святого Андрія в Саут-Баунд-Брук, штат Нью-Джерсі, США .

Творчість

Дитяча художниця та дитяча письменниця. Авторка повістей та оповідань для дітей та підлітків.

Художниця, авторка натюрмортів, листівок, скульптурних композицій. Ілюстраторка.

Вибрані літературні твори

«Гнатові пригоди» (1927),
«Штани капітана Вілза» (1928),
«Сагібова подяка» (1929),
«Китайські рибки» (1929),
«Вирізалочка» (Дитвидав, 1935),
«Задачі-забавки» (Харків ; Одеса: Дитвидав, 1934),
«Розфарбуй» (Одеса: Дитвидав, 1935)

Вибрані мальовничі роботи

«Квіти»,
«Маки»,
«Рибки»
листівки «Початок голоду в Україні», «Не сміємо забувати про голодне Різдво 1932 року в Україні», «Застеляйте столи…», «Ялинка», «Христос воскрес!»
скульптурна композиція «Голод».

Література

Ременяка О. Поштові янголи Алли Гербурт-Йогансен. На чужині // Художня культура. Актуальні проблеми. Вип. 17. Ч. 1. 2021, с. 131—142.
Ременяка О. «Я не трачу надії, що будемо разом…» Листи до Алли Гербурт-Йогансен (Майк Йогансен, Михайло Бойчук) // Художня культура. Актуальні проблеми. Вип. 17. Ч. 1. 2021, с. 65-83.

Посилання

Примітки

↑ ^а ^б ^в Громенко, Сергій (9 жовтня 2022). «Вона бачила в цьому свій обов’язок перед Україною»: пам’яті ведучої Радіо Свобода Ганни Бойчук-Щепко. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 21 травня 2023.
↑ Березюк, Т. І. (2011). Йогансен Алла Вікентіївна (Ukrainian) . Т. 11. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.

[rasv-1] а ^б ^в Громенко, Сергій (9 жовтня 2022). «Вона бачила в цьому свій обов’язок перед Україною»: пам’яті ведучої Радіо Свобода Ганни Бойчук-Щепко. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 21 травня 2023.

[2] Березюк, Т. І. (2011). Йогансен Алла Вікентіївна (Ukrainian) . Т. 11. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.

[1]

[2]