Йоган фон Альдрінґен
Йоган фон Альдрінґен нім. Johann von Aldringen | ||
| ||
---|---|---|
13 жовтня 1632 — 22 липня 1634 | ||
Народження: |
10 грудня 1588[1][2] або 10 листопада 1588[3] Grundd, Люксембург, Люксембург[2][4] або Тьйонвіль, Люксембург[1][5] | |
Смерть: |
22 липня 1634[6][5][7] (45 років) Ландсгут[3] | |
Поховання: | Prüll Charterhoused | |
Країна: | Німеччина | |
Батько: | Leonhard Aldringend[8] | |
Мати: | Margareta Klautd[8] | |
Граф Йоган фон Альдрінґен (нім. Johann Graf von Aldringen; 10 грудня 1588, Діденхофен — 22 липня 1634, Ландсгут) — імперський фельдмаршал, учасник Тридцятирічної війни.
Почав службу секретарем у генерала Мадруці і його брата, кардинала, а потім вступив до імперської армії, де відзначився хоробрістю, спритністю розуму і здатністю до письмових робіт.
За захист мостових укріплень в Дессау в 1626 році проти графа Ернста фон Мансфельда був переведений імператором в барони, а потім у графи.
Після укладення миру з Данією до 1629 року Альдрінґена разом з декількома полками відправили в Італію під начальством Коллальто, де вони брали участь в облозі і взятті Мантуї. Розграбування цього міста поклало початок нагромадженню його статків.
Після повернення до Німеччини він підкорив Вюртемберг і після смерті Тіллі прийняв командування над військами ліги, захопив разом з Валленштейном місто Нюрнберг.
При нападі Густава-Адольфа на імперський табір при Бургсталі він з великим талантом командував на найважчих напрямках. У битві під Люценом не брав участі, оскільки отримав командування над баварської армією, що діяла окремо від імперської. У цей час він був уже (з 13 жовтня 1632) фельдмаршалом і оперував в Баварії і Швабії разом з іспанськими військами герцога Феріо проти Горна і Бернгарда Веймарського, але без особливого успіху.
В історії повалення Валленштейна він відігравав значну роль. Валленштейн сильно розраховував на його відданість, але двору вдалося схилити Альдрінґена на свою сторону. Він відмовився підписати пільзенську декларацію, а коли з Відня посланий був наказ заарештувати Валленштейна, то під приводом хвороби Альдрінген залишався в Фрауенбурге, зійшовся з Галласом і іншими і прийняв на себе всі військові приготування проти заколотника.
Після смерті Валленштейна він бився проти шведів на Дунаї і загинув при захисті Ландсгуту 22 липня 1634 року.
Потомства після нього не залишилося. Його величезні багатства і володіння, з яких найбільші і найбагатші перебували в Тепліце в Богемії, збільшені ще за рахунок конфіскованих маєтків, перейшли у спадок до його сестри, яка раніше перебувала у шлюбі з графом Кларі. Її нащадкам було подароване імператором Фердинандом II право носити ім'я Кларі-Альдрінґен.
- ↑ а б Альдрингер или Альтрингер, Иоганн // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. Iа. — С. 531–532.
- ↑ а б Deutsche Biographie — München BSB, Historische Kommission bei der Bayerischen Akademie der Wissenschaften, 2001.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118501763 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ меморіальна дошка
- ↑ а б Aldringer, Johann // Encyclopædia Britannica: a dictionary of arts, sciences, literature and general information / H. Chisholm — 11 — New York, Cambridge, England: University Press, 1911. — Vol. 1. — P. 537.
- ↑ Wilhelm Edler von Janko Aldringen, Johann Graf von // Allgemeine Deutsche Biographie — L: 1875. — Vol. 1. — S. 327–329.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б http://www.eluxemburgensia.lu/BnlViewer/view/index.html?lang=fr#panel:pp%7Cissue:777724%7Carticle:DTL135
- Альдрингер или Альтрингер, Иоганн // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907