Йосиф Дзьоковський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
о. Йосиф Дзьоковський ЧСВВ
Герб
Герб
2-й Жовківський архимандрит
1784 — 10 листопада 1794
Обрання: 1784
Церква: Українська греко-католицька церква
Попередник: Йосафат Висоцький
Наступник: Віктор Старожинський
посвячений 31 жовтня 1773
Жовківський архимандрит-коад'ютор
11 травня 1772 — 1784
Обрання: 11 травня 1772
 
Альма-матер: Львівська єзуїтська колегія і Грецька колегія святого Атанасія
Діяльність: ієромонах, педагог
Ім'я при народженні: Іван Дзьоковський
Народження: 24 червня 1738(1738-06-24)
Львів, Львівська земля, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Смерть: 10 листопада 1794(1794-11-10) (56 років)
Жовква, Королівство Галичини та Володимирії
Батько: Андрій
Мати: Євдокія
Священство: 2 травня 1761
Чернецтво: 1756 довічні обіти в ЧСВВ

Йосиф Дзьоковський гербу Труби (прізвище також Дяковський, хресне ім'я Іван, пол. Józef Jan Dziokowski (Diakowski); 24 червня 1738, Львів — 10 листопада 1794, Жовква) — український церковний діяч, ієромонах-василіянин, педагог, архимандрит Жовківського монастиря у 1784—1794 роках.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 24 червня 1738 року у Львові в сім'ї войського овруцького і дідича маєтку Голобутів Андрія Дзьоковського і його дружини Євдокії. Походив із вихрещеної єврейської шляхти.[1][2] Закінчив студії риторики у Львівській колегії єзуїтів. 21 жовтня 1755 року був облечений у василіянський габіт, а через рік у 1756 році склав вічні обіти. Філософію вивчав у Луцькому монастирі (1757–1758), а богослов'я в Грецькій колегії святого Атанасія в Римі (1759–1761), де 2 травня 1761 року отримав священничі свячення із рук італо-албанського архієпископа-василіянина Джузеппе Шіро (Joseph Schirò)[3]. Того ж року повернувся до провінції і став спочатку коррепетитором, а згодом професором філософії в Лаврівському монастирі (1761–1764). Потім був настоятелем у Кам'янці-Подільському і Замості (7 червня 1771 — 19 травня 1772)[4], два роки був ректором у Любарі.[5]

11 травня 1772 року отримав номінацію на архимандрита-коад'ютора (помічника з правом наступництва) жовківського архимандрита Йосафата Висоцького і 31 жовтня 1773 року був посвячений у Володимирській катедрі митрополитом Филипом Володковичем. Як коад'ютор мешкав у василіянському монастирі в селі Бесіди, а коли архимандрит Йосафат Висоцький переїхав із Жовкви до Добромильського монастиря, Дзьоковський замешкав у Жовківському монастирі й як заступник керував архимандрією. Після смерті архимандрита Висоцького (†1784) Йосиф Дзьоковський став самостіййним архимандритом. У 1779 році старався про єпископську гідність на вакантну львівську катедру. Записав на жовківську архимандрію 10 тис. польських злотих і власним коштом вибудував архимандричу резиденцію при жовківському монастирі. За урядування Дзьоковського, незважаючи на багаторічні процеси (1774–1783), змушені були жовківські василіяни 28 червня 1783 року повернути молдаванам мощі святого Івана Сучавського, що були подаровані у 1691 році королем Яном ІІІ Собеським. Натомість, завдяки старанням Дзьоковського у 1784 році василіяни отримали від цісаря Йосифа ІІ мощі святого мученика Партенія. Від 1787 року Дзьоковський хворів, однак у тому часі успішно боронився перед намірами австрійського уряду закрити жовківську архимандрію, переселити монахів до Крехівського монастиря і скасувати жовківський монастир.[6]

Помер 10 листопада 1794 року в Жовкві.[7][8]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Herby szlachty pochodzenia żydowskiego. Rogozinscy.pl (pl-PL) . Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 26 лютого 2021.
  2. ↑ Neofici Polscy - Teodor Joske-Choliński. Ornatowski.com (pl-PL) . Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 26 лютого 2021.
  3. ↑ Klerycy z ziem polskich, litewskich i pruskichświęceni w Rzymie(XVI — pocz. XX w.) [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.] / opracował Stanisław Jujeczka. — Wrocław 2018. — S. 239. (пол.)
  4. ↑ Aleksander Kossowski. Klasztor Bazylianów w Zamościu i jego kronika // Roczniki Humanistyczne, T.4, z.4. — Lublin 1957. — S. 207. (пол.)
  5. ↑ Ks. Jozefat Skruteń ZSBW. Dziokowski (Diakowski) Jozef Jan… — S. 182.
  6. ↑ Ks. Jozefat Skruteń ZSBW. Dziokowski (Diakowski) Jozef Jan… — S. 182—183.
  7. ↑ Ks. Jozefat Skruteń ZSBW. Dziokowski (Diakowski) Jozef Jan… — S. 183.
  8. ↑ Bazylianie. www.bazylianie.pl. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 26 лютого 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Ks. Jozefat Skruteń ZSBW. Dziokowski (Diakowski) Jozef Jan (1738—1794) h. Trąby // Polski Słownik Biograficzny, T. VI. — Kraków, 1948. — S. 182—183. (пол.)
  • Krzysztof Rafał Prokop. Wypisy źródłowe do biografii polskich biskupów i opatów z czasów Rzeczypospolitej Obojga Narodów oraz niewoli narodowej doby zaborów (XVI—XIX w.). Cz. XI // Archiwa, Biblioteki i Muzea Kościelne, T. 98. — 2012. — S. 309—392 (про Й. Дзьоковського — S. 371, 390).

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Йосиф_Дзьоковський&oldid=37605369