Перейти до вмісту

Єнс Якоб Берцеліус

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Йєнс Якоб Берцеліус)
Єнс Якоб Берцеліус
швед. Jöns Jakob Berzelius
Народився20 серпня 1779(1779-08-20)
Лінчепінг, Швеція
Помер7 серпня 1848(1848-08-07) (68 років)
Стокгольм, Швеція
Похованняцвинтар Сульниd[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаШвеція Швеція
Національністьшвед
Діяльністьхімік, письменник-документаліст, викладач університету, лікар, фармацевт Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУппсальський університет
Галузьхімік
ЗакладКаролінський Інститут
Посадаseat 5 of the Swedish Academyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий керівникЙохан Афцеліус
Відомі учніГенріх Розе, Джеймс Джонстон, Ларс Фредерік Сванберг
Аспіранти, докторантиФрідріх Велер[3]
Nils Johan Berlind[4]
Генріх Розе[5]
James Finlay Weir Johnstond[6]
Ларс Фредерік Сванберг
Карл Густав Мосандер Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Academy of Science for Public Utilityd
Леопольдина
Шведська королівська академія наук
Французька академія наук
Петербурзька академія наук
Шведська академія
Американська академія мистецтв і наук
Прусська академія наук
Нідерландська королівська академія наук
Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей
Національна академія наук Італіїd
Баварська академія наук
Бельгійська королівська академія медицини
Туринська академія наук[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдяки:експериментально підтвердив закон кратних відношень
розробив сучасну хімічну нотацію
відкрив селен, торій та церій
вперше виділив в чистому вигляді кремній, титан, тантал та цирконій
У шлюбі зElisabeth Berzeliusd Редагувати інформацію у Вікіданих
НагородиМедаль Коплі 1836

Єнс Якоб Берцеліус (швед. Jöns Jakob Berzelius, нар. 20 серпня 1779, Лінчепінг, Швеція — пом.7 серпня 1848, Стокгольм, Швеція) — шведський хімік, якого вважають одним із батьків хімії нарівні з Дальтоном, Бойлем і Антуаном Лавуазьє.

Внесок в науку

[ред. | ред. код]

Відкрив церій, селен, торій, уперше отримав у вільному стані кремній, титан, тантал, цирконій, визначив атомну вагу 46 відомих на той час хімічних елементів і ввів для них літерні позначення.

Уточнив і розвинув уявлення про атом та електричну спорідненість, запропонувавши першу концепцію хімічної взаємодії — електрохімічну теорію. Берцеліус вважав, що, оскільки солі в розчині під дією електричного струму розкладаються на негативні й позитивні компоненти, всі сполуки повинні складатися з позитивних і негативних частин-радикалів (дуалістична теорія Берцеліуса). Оксиген найбільш електронегативний елемент, і ті елементи, які утворять з ним сполуки з властивостями основ, електропозитивні, а ті, які утворять речовини з кислотними властивостями, електронегативні. Згідно з цим Берцеліус отримав шкалу елементів, першим елементом якої був кисень, потім ішли сірка, азот, фосфор і т. д. з переходом через водень до натрію, калію й інших металів. До 1840-их років, однак, стало ясно, що електрохімічна теорія не може пояснити існування простих двоатомних молекул або реакцію заміщення водню хлором.

Єнс Якоб Берцеліус ввів терміни «органічна хімія», «алотропія», «ізомерія».

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

У 1807 році Берцеліус здобув звання професора хімії та фармакології в Каролінському інституті. 10 листопада 1829 року Берцеліус став почесним членом Шведської Королівської академії словесності.[8] Нагороджений медаллю Коплі в 1836 році.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Попередник:
Карл фон Розенштайн
Шведська академія,
Крісло № 5

1837 — 1848
Наступник:
Юган Ерік Рюдквіст