Кавецький Ростислав Євгенович
Ростислав Євгенович Кавецький | |
---|---|
рос. Ростислав Евгеньевич Кавецкий | |
Ростислав Кавецький у формі військового лікаря | |
Народився | 19 листопада (1 грудня) 1899 Самара |
Помер | 12 жовтня 1978 (78 років) Київ |
Поховання | Байкове кладовище |
Країна | СРСР |
Національність | росіянин |
Діяльність | онколог |
Alma mater | Самарський університет |
Галузь | патофізіологія |
Заклад | Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології імені Р. Є. Кавецького НАН України |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор медичних наук |
Науковий керівник | Богомолець Олександр Олександрович |
Вчителі | Богомолець Олександр Олександрович |
Відомі учні | Бутенко Зоя Андріївна |
Аспіранти, докторанти | Ісидор Абрамович Ойвінd Бутенко Зоя Андріївна |
Членство | НАНУ |
Партія | КПРС |
Війна | німецько-радянська війна |
Нагороди |
Ростисла́в Євге́нович Каве́цький (рос. Ростислав Евгеньевич Кавецкий; *19 листопада (1 грудня) 1899, Самара — †12 жовтня 1978, Київ) — український радянський патофізіолог, онколог, доктор медичних наук, професор, академік АН УРСР (з 19 травня 1951 року[1]).
Народився 19 листопада (1 грудня) 1899 року в місті Самарі в родині лікаря. Росіянин. У 1925 році, після закінчення навчання на медичному факультеті Самарського університету, вступив до аспірантури 2-го Московського державного університету на кафедру патологічної фізіології.
У 1931—1941 роках — завідувач відділу, в 1943—1946 роках — заступник директора Інституту експериментальної біології та патології МОЗ України. Член ВКП(б) з 1944 року.
У 1946—1952 роках — директор Інституту клінічної фізіології АН УРСР. У 1953—1960 роках — завідувач відділу Інституту фізіології АН УРСР. З 1960 року — директор Інституту експериментальної та клінічної онкології МОЗ України (з 1971 року — Інститут з проблем онкології АН УРСР).
Був членом Головної редакційної колегії першого і другого видань Української радянської енциклопедії.
Жив в Києві в будинку по вулиці Володимирській 51-53, квартира 44. Помер 12 жовтня 1978 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (стара частина).
Основні напрямки досліджень пов'язані з проблемами реактивності організму — розробленням тестів визначення та методів її підвищення, теоретичних і прикладних проблем онкології. Вперше запропонував лікування пухлин за допомогою лазерів.
Серед учнів Ростислава Кавецького — академік Зоя Бутенко, професор Микола Гамалія тощо[джерело?].
Заслужений діяч науки УРСР (з 1960 року). Нагороджений двома орденами Леніна (1954, 1969), орденом Жовтневої Революції (1974), двома орденами Трудового Червоного Прапора (1961, 1966), медалями[2].
Лауреат премії імені О. О. Богомольця АН УРСР (за 1964 рік), двох Державних премій УРСР в галузі науки і техніки:
- 1972 — за розробку та впровадження у практику закладів охорони здоров'я радіоізотопної і лазерної апаратури, а також комплексу методик для біологічних досліджень, діагностичного та лікувального застосування[3];
- 1981 (посмертно) — за дослідження механізмів, установлення деяких закономірностей перетворення нормальних тканин у пухлинні та формування протипухлинної резистентності організму[4].
У 1979 році Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології присвоєно ім'я Р. Є. Кавецького; 1 грудня, в день 80-річчя з дня народження Р. Є. Кавецького, було відкрито меморіальний музей[5] та встановлено бронзову меморіальну дошку на фасаді будівлі Інституту по вулиці Васильківській, 45 (барельєф; скульптор О. П. Скобліков, архітектор К. А. Сидоров[6]).
У 2000 році Національною Академією наук України була заснована Премія НАН України імені Р. Є. Кавецького, яка вручається Відділенням біохімії, фізіології і молекулярної біології НАН України за видатні наукові роботи в галузі експериментальної онкології.
Донька — Мазепа Наталія Ростиславівна (* 1930) — літературознавець, дослідниця російськомовних письменників України.
- ↑ Національна академія наук України. Архів оригіналу за 18 березня 2013. Процитовано 27 вересня 2012.
- ↑ Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології імені Р. Є. Кавецького НАН України[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки. Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 27 вересня 2012.
- ↑ Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки. Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 27 вересня 2012.
- ↑ Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології імені Р. Є. Кавецького НАН України[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Цікавий Київ[недоступне посилання з липня 2019]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Народились 1 грудня
- Народились 1899
- Померли 12 жовтня
- Померли 1978
- Поховані на Байковому кладовищі
- Науковці Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології
- Члени Національної академії наук України
- Члени КПРС
- Лауреати Державної премії УРСР у галузі науки і техніки
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Жовтневої Революції
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Уродженці Самари
- Українські патофізіологи
- Українські онкологи
- Заслужені діячі науки УРСР
- Академіки АН УРСР
- Науковці, іменем яких названо премії НАН України
- Лауреати премії НАН України імені О. О. Богомольця
- Померли в Києві
- Науковці Інституту фізіології НАН України
- Доктори медичних наук СРСР