Каврайський Володимир Федорович
| Каврайський Володимир Федорович | |
|---|---|
.png) | |
| Народився | 1807 |
| Помер | 5 (17) лютого 1858 Слобідський повітd, Вятська губернія, Російська імперія |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | поміщик |
| Alma mater | Імператорський Московський університетd |
Володимир Федорович Каврайський (1807 — 5 лютого 1858) — російський поміщик, діяч винокурної промисловості та народної освіти. Наглядач В'ятського Павлівського казенного винокурного заводу та почесний наглядач Глазівського училища. За одною з версій, товариш поета Олександра Полежаєва.
Володимир Каврайський народився у родині Федора Степановича Каврайського, який працював на керівничих посадах у різних винокурних заводах В'ятської губернії. Федір Степанович походив з козацько-старшинського, а потім дворянського роду Каврайських, його батьком був сотенний отаман Степан Васильович Каврайський[1]. Володимир мав брата Василя, який, скоріш за все, помер до 1830 року[2].
Вищу освіту здобував у Імператорському Московському університеті у якості вільного слухача. Володимир Каврайський згадувався у списку осіб при університеті, які користувалися казенною квартирою та столом своїм коштом за 1823 рік, серед інших у тому списку зазначений його двоюрідний брат — Степан Каврайський та ще один вільний слухач — поет Олександр Полежаєв. Під час навчання в університеті, останній написав поему «Сашка», де кілька разів згадує свого товариша Каврайського. Хоча літературознавець Іван Воронін вважав, що в поемі йдеться про Степана Каврайського, якого він характеризував як «друг по університету та однодумець» Полежаєва[3][4]. Дослідниця Лідія Насонкіна зазначала, що «поки сказати важко», кого саме мав на увазі Полежаєв у своїй поемі, це міг бути як Степан, так і його родич Володимир, а можливо ще якийсь інший Каврайський[5].
Володимир продовжив батьківську справу і працював наглядачем у В'ятському Павлівському казенному винокурному заводі у 1837—1839 роках та мав чин колезького реєстратора. Станом на 1849 рік, титулярний радник Володимир Каврайський був почесним наглядачем Глазівського училища. Згідно з матеріалами Дев'ятого подушного перепису (1850), він володів селом Ємандиковская та сельцем Соколовка[ru]. У його власності було 42 душі чоловічої статі та 46 жіночої статі. Згідно з місцевими переказами, у 1857 році, в Орловській губернії, поміщик Каврайський програв своїх селян шести прізвищ у карти купцю Івану Олександрову. Новий власник оселив їх у Соколовці[6][2][7].
Володимир Федорович Каврайський помер 5 лютого 1858 року у Слободському повіті[ru] В'ятської губернії, його спадкоємці мешкали у самій В'ятці. Серед них була і його вдова Наталія Каврайська, яка тримала у губернському місті жіночий пансіон, а у 1863 році стала начальницею новоствореного В'ятського єпархіального жіночого училища[ru][8].
- ↑ Кириллов, 2019, с. 11, 24.
- ↑ а б Кириллов, 2019, с. 25.
- ↑ Воронин, 1954, с. 76.
- ↑ Воронин, 1976, с. 30.
- ↑ Насонкина, 1972, с. 131—132.
- ↑ Опарина, 2015.
- ↑ Вятская губерния, 2022.
- ↑ Кириллов, 2019, с. 26.
- Воронин И. Д. Литературные деятели и литературные места в Мордовии : [рос.]. — Саранск : Мордовское книжное издательство, 1976. — 334 с.
- Воронин И. Д. А. И. Полежаев: жизнь и творчество : [рос.]. — Саранск : Мордовское книжное издательство, 1954. — 238 с.
- Кириллов Альберт. История рода Каврайских : [рос.]. — Санкт-Петербург : Синэл, 2019. — 116 с.
- Насонкина Л. И. Московский университет после восстания декабристов : [рос.]. — Москва : Издательство Московского университета, 1972. — 343 с.
- Опарина О. Наш большой уютный дом : [рос.] // Нива : газета. — 2015. — 25 июня.
- История Соколовки: как усадьба помещика превратилась в современный племзавод : [рос.] // Вятская губерния : журнал. — 2022. — 8 февраля.
|
