Перейти до вмісту

Кадишева Надія Микитівна

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Надія Микитівна Кадишева
рос. Надежда Никитична Кадышева, ерз. Надежда Никитична Кадышева
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження1 червня 1959(1959-06-01) (65 років)
Місце народженняс. Горки, Татарська АРСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСР
Росія Росія
НаціональністьЕрзянка
Професіїспівачка
ОсвітаДержавний музично-педагогічний інститут імені М. М. Іпполітова-Іванова
Інструментивокал[d]
Моваросійська, ерзянська
Жанринародна музика і поп-фолк
КолективиЗолоте кільце
ПартіяЄдина Росія
Нагороди
народний артист Російської Федерації Заслужений артист Російської Федерації народний артист Республіки Татарстан
У шлюбі зAleksander Kostyukd[1]
кадышева.рф
CMNS: Файли у Вікісховищі

Наді́я Мики́тівна Ка́дишева (рос. Надежда Никитична Кадышева, ерз. Надежда Никитична Кадышева, у неперевірених джерелах — «Кадышень»[2]; нар. 1 червня 1959, с. Горки, Татарська АРСР) — поп-співачка РФ ерзянського походження[3][4][2]. Солістка популярного ансамблю «Золоте кільце». Народна артистка Росії (1999)[5][3] і Республіки Мордовія, заслужена артистка Республіки Татарстан, почесний громадянин міста Бугульми[3].

Найвідоміші пісні — «Мне не жаль ничего», «Я не колдунья», «Яблоневый вечер», «Печальный ветер», «Ой мороз мороз», «Околица».

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 1 червня (за іншими даними — 29 травня)[6] 1959 року в селі Горки Леніногорського району Татарської АРСР (зараз Республіка Татарстан). Дитинство провела в ерзянському селі Старий Макалауш (ерз. Ташто Макалуш) Клявлінського району Самарської області[7], деякі джерела стверджують, що справжнє місце її народження[8].

Батько працював майстром на залізниці, мати була хатньою господаркою[6]. У родині було п'ять дочок. Мати померла, коли Надії було 10 років, незабаром батько одружився вдруге. У мачухи були свої діти, і життя і без того багатодітної родини стало ще важчим. Старша сестра поїхала до міста і влаштувалася на завод, другу сестру відправили до родичів, а Надію із сестрою Любою призначили до інтернату в Бугульмі. Згодом Надія переїздить до сестри у Підмосков'я[6], а по закінченні школи-восьмирічки починає працювати ткалею на фабриці в Лобні[3]. Там вона активно бере участь у самодіяльності[6].

Уперше намагалася вступити до музичного училища ім. Іпполитова-Іванова у 1977 році, коли їй було 18 років. Спроба виявилася невдалою, вступити вона змогла лише наступного року — після підготовчих курсів[3].

Під час навчання вона познаймилася і зі своїм майбутнім чоловіком — О. Г. Костюком[ru], який, бувши студентом інституту ім. Гнесіних, мешкав з нею в одному гуртожитку. На третьому курсі Кадишевій було запропановано взяти участь в ансамблі «Россияночка» при Москонцерті[ru]. Потім Надія перевелася до музичного інституту Гнесіних, а в 1983 році одружилася з Олександром Костюком[3].

У 1988 році Костюк створив ансамбль «Золоте кільце», який розпочав гастролі за кордоном. У 1993 році студія «Союз» почала співробітництво з колективом і ансамбль «Золоте кільце» став набувати популярності й у Росії[3].

Критика

[ред. | ред. код]

У юному віці Кадишева виконувала ерзянські пісні на сценах сільських клубів. Очевидно, вона володіє й ерзянською мовою: ерзянський журнал «Чилисема» («Схід», «Схід Сонця») опублікував інтерв'ю з Кадишевою, разом з автографом співачки: «Чилисема журналонь ловныцятненень паронь арсемат» («Читачам „Чилисема“ найкращих побажань»)[9]. Проте, після переїзду до Москви співає (за єдиним винятком) виключно російськомовні пісні.

Стан ерзянської мови, як і багатьох мов малих народів Росії, оцінюють як «критичний»[10]: у 2008 році голова Фонду врятування ерзянської мови Г. Д. Мусальов звернувся відкритим листом до президента РФ Д. А. Медведєва, де висловив стурбованість становищем фіно-угорських народів Росії[11]. Того ж року повідомляли, що в Москві, за неофіційними даними, налічується близько 200 тис. ерзян. Більшість з них не знали ерзянської і були настроєні на асиміляцію[12].

У жовтні 2010 року група прихильників збереження національної ерзянської культури «Эрзянь Вал» звернулася до Надії Кадишевої з проханням включити до репертуару пісні ерзянською мовою[4]. Представник ерзянської діаспори в Україні Олександр Болькін зауважив: «Ви зуміли так високо піднести і показати всьому світу пісенний талант нашого народу. Часто слухаємо у Вашому виконанні мокшанську пісню „Луганяса келуня“. На жаль, знайти щось іще ми поки не можемо». Незадоволені Кадишевою земляки не розуміють, як можна показати світу талант ерзянського народу, не маючи в репертуарі жодної оригінальної пісні ерзянською мовою[4] (відомий запис пісні ерзянською мовою у виконанні Кадишевої — «Луганяса келунясь» («На лузі берізонька»)[13] є мордовською народною піснею).

Деякі критики відзначають, що Кадишева підтримує популярність не вокальними даними, а модністю аранжировок народних пісень та пишними сценічними нарядами. У цьому відношенні Кадишеву протиставляють іншій співачці-ерзянці — Лідії Руслановій, розглядаючи творчість останньої як взірець виконавчої майстерності[4].

Родина

[ред. | ред. код]
  • Батько — Микита Михайлович Кадишев (1923—1974)[6]
  • Мати — Ганна Андріївна Кадишева (1927—1970)[6]
  • Чоловік — Олександр Григорович Костюк (нар. 7 квітня 1958)[6]
  • Син — Григорій Олександрович Костюк (нар. 27 травня 1984)[6]
  • Невістка — Анжеліка Бірюкова (нар. 28 серпня 1977)[6]
  • Онук — Олексій Григорович Костюк (нар. 12 червня 2015)[6]

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Серед людей, що відіграли значну роль у житті співачки, було багато етнічних українців: керівником співачки на підготовчому відділенні Московського Музичного училища ім. Іпполітова-Іванова був Микола Тарасенко; викладачем класу на кафедрі сольного співу Інституту ім. Гнесіних була професор Ніна Мешко; одружилася вона з колишнім однокурсником Олександром Костюком, уродженцем Запоріжжя (причому весілля зіграли в Україні, в місті Мелітополь); сина назвали на честь діда-українця — Григорієм.
  • У гардеробі Кадишевої близько 100 сценічних костюмів: «Костюми в мене завжди були гарні, багаті. Це мій стиль. Мій чоловік каже, що ми обов'язково відкриємо музей. Хоча в повсякденні я вдягаюся досить просто»[6].
  • 28 червня 2005 підпис Кадишевої з'явився під листом на підтримку вироку колишнім керівникам ЮКОСу. Проте 9 лютого 2011 вона відмовилася від свого підпису[6].
  • У Російській Вікіпедії 27 червня 2014 прибрано розділ «Известные эрзяне» у статті «Эрзяне» — з причини «браку джерел». Щезло звідти й ім'я Кадишевої[14], незважаючи на підтвердження факту в статті, присвяченій співачці.

Дискографія

[ред. | ред. код]
  • «Калинка»
  • «Золотое кольцо»
  • «Виновата ли я» (1995);
  • «Течёт ручей» (1995);
  • «Печальный ветер» (1995);
  • «Уходи, горе» (1997);
  • «Милая роща» (1998);
  • «Плачет дождик» (2003);
  • «С днём рождения» (2004);
  • «Широка — река» (2004);
  • «Моя любовь» (2006);
  • «Зажигаем вновь» (2008);
  • «И вновь любовь» (2009);
  • «Сударушка» (2010);
  • «И вновь любовь (перевидання)» (2011),
  • «Небо пополам» (2012)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.ural.kp.ru/daily/26294.5/3171735/
  2. ↑ а б Самые красивые мордовки (эрзянки и мокшанки). 16 фото. Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 25 липня 2016.
  3. ↑ а б в г д е ж Кадышева Надежда ансамбль «Золотое кольцо». Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 25 липня 2016.
  4. ↑ а б в г Эрзянь Вал на мокшанском языке в исполнении дуэта: Н.Кадышева и А.Болькин. Архів оригіналу за 12 серпня 2016. Процитовано 25 липня 2016.
  5. ↑ Награждена указом президента России № 786 от 17 июня 1999 года. Архів оригіналу за 5 січня 2012. Процитовано 25 липня 2016.
  6. ↑ а б в г д е ж и к л м н Надежда Кадышева — биография. Архів оригіналу за 22 серпня 2016. Процитовано 25 липня 2016.
  7. ↑ Надежда Кадышева биография, фото — узнай все!. Архів оригіналу за 23 липня 2016. Процитовано 25 липня 2016.
  8. ↑ Елена Валиева. Дом в самарской деревне, где прошло детство Надежды Кадышевой, может стать музеем. Архів оригіналу за 7 вересня 2016. Процитовано 25 липня 2016.
  9. ↑ Эрзянь-Ки: Новости. ст. 114. Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 25 липня 2016.
  10. ↑ Финно-угорские народы России продолжают вымирать. Архів оригіналу за 4 вересня 2017. Процитовано 25 липня 2016.
  11. ↑ Открытое письмо президенту России от фонда спасения эрзянского языка. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 25 липня 2016.
  12. ↑ Эрзянь-Ки: Новости. Ст. 113. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 25 липня 2016.
  13. ↑ Надежда Кадышева — Луганяса келунясь (народная песня мордвы-эрзя)[недоступне посилання з серпня 2019]
  14. ↑ Версия 13:13, 27 июня 2014
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кадишева_Надія_Микитівна&oldid=44141712