Казанцева Тетяна Анатоліївна
| Казанцева Тетяна Анатоліївна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народилася | 3 грудня 1986 (38 років) Жданов, Донецька область, Українська РСР, СРСР | |||
| Громадянство |  Україна | |||
| Діяльність | акторка | |||
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | |||
| IMDb | nm6821544 | |||
|
| ||||
 Казанцева Тетяна Анатоліївна у Вікісховищі | ||||
Тетяна Анатоліївна Казанцева (Каргаева) (нар. 3 грудня 1986 року, Маріуполь) — українська акторка театру та кіно, лауреатка премії за найкращу жіночу роль Національного фестивалю «Прем'єри сезону», також відома за ролями у фільмах «Духless 2», «Останній яничар», «Жереб долі»[1] тощо.
Народилася 3 грудня 1986 року у Маріуполі (Донецька область).[2]
У шкільні роки вона відвідувала гурток танців, займалася в музичній школі, була членом чірлідерів команди баскетбольного клубу «Азовмаш». Пізніше з'явилася акторська студія при Донецькому російському драматичному театрі під керівництвом Костянтина та Анжеліки Добрунових.
2008 року закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого за фахом актриса театру ляльок (майстерня Сергія Єфремова).
За роки навчання в українській столиці брала участь у масовках і рекламних проектах (реклама мобільних телефонів, мережі магазинів, інтернет-порталу, сигарет, банку). З січня 2008 по грудень 2011 рік працювала в Київському муніципальному академічному театрі ляльок.
У 2013 році разом з актором Олександром Мартиненком і лауреатом національної театральної премії «Київська пектораль» режисеркою Мариною Назаренко створила візуально-пластичний проект «ОнОнаЖизнь», визнаний найкращою виставою фестивалю «Прем'єри сезону» у Києві[3].
Активно знімається в кіно і серіалах. Дебют на телебаченні, грузинський фільм «Пора цвітіння», приніс першу головну роль. Далі були серіали («Швидка допомога», «На лінії життя», «Жереб долі», «Останній яничар»...[4]), участь у кінофільмах «Вилікувати страх», «Духless 2» (продовження екранізації однойменного роману Сергія Мінаєва) та ін[5].
У мінісеріалі «Жереб долі» зіграла відразу чотири головні жіночі ролі:
|
Спочатку ми розглядали всі варіанти: близнючок, зовні схожих дівчат. Наприклад, щоб одна актриса зіграла маму, а інша - трьох схожих на неї дочок. Або ж одна грає маму і доньку, а друга - двох інших сестер. Але чим далі, тим більше я розумів, що в гонитві за «схожістю» я сам собі створюю якісь формальні обмеження. Довелося б відмовитися від талановитої актриси тільки тому, що у неї не такий розріз очей і вона не схожа на своїх кіношних сестер. Я зрозумів, що грати всі ролі повинна одна дівчина. Це були непрості проби (режисер Олександр Будьонний)[6] | 
|
- Батько — Анатолій Казанцев, лікар
- Мати — Ольга Смирнова, лікар
- Брат — Євген Казанцев, музикант, творець ансамблю «Бряц-Band»
У виставі «Любовь до трьох апельсинів» грають лише двоє акторів — Тетяна Казанцева і Павло Борисеньок. Вони виконують всі ролі, як артисти «вуличного мистецтва», де сплав циркового мистецтва і театру ляльок набуває цілком нових форм лялькової вистави. Постановка — це хвиля, яка повинна зацікавити глядача жанром, який став наслідком комедії дель арте: спроба об'єднати акторське ремесло епохи Відродження і сучасне театральне мистецтво.
- 2008 — «Любов дона Перлімпліна» Ф. Гарсіа Лорка, режисер Оксана Дмитрієва — Беліса
- 2008 — «Коник-Горбоконик» Петра Єршова, режисер Михайло Урицький — всі ролі
- 2008 — «Непохитний олов'яний солдатик» Всеволода Данилевича за мотивами казки Ганса Крістіана Андерсена, режисер Михайло Урицький — Балеринка
- 2011 — «Любов до трьох апельсинів» Вікторії Сердюченко за мотивами ф'яби Карло Ґоцці, режисер Михайло Урицький — Кларіче / Тарталья / Моргана
- 2012 — «Дюймовочка» Ганса Крістіана Андерсена, режисер Михайло Урицький (вистава стала лауреатом премії «Київська пектораль» за 2012 рік[7])
- Московський незалежний театр
- 2011 — «Майстер і Маргарита» Михайла Булгакова, режисер Валерій Белякович — Маргарита
- Театр при кіностудії «Film UA»
- 2012 — «Самогубець» Миколи Ердмана, режисер Ігор Задніпряний — Клеопатра Максимівна
- Незалежний проект на базі Київського академічного театру
- 2013 — «Бомонд» Анатолія Дяченка, режисер Олександр Мельник — Вона
- 2013 — «Антігона» Софокла, реж. Оксана Дмитрієва — Антігона
- Театр PaperWall
- 2014 — «ОнОнаЖизнь», режисер Марина Назаренко — Вона[8][9] (визнаний кращим спектаклем Національного театрального фестивалю «Прем'єри сезону» в 2014 році)
- 2015 — «Ешелон № 0» Віктора Красовського та Ірини Гарец, режисер Марина Назаренко — Сестра милосердя. Проект створено в рамках Класу молодої режисури міжнародного конкурсу україномовної драматургії «Дійові особи» театру «Школа сучасної п'єси»
- Електротеатр Станіславський
- 2016 — «Золотий осел» Апулея, режисер Альберто Аль Косміко — Ісіда
- Фестиваль TERRITORIЯ
- 2016 — «Російський ковчег» Олександра Ципкіна, режисер Йован Стаматович-Карич. Спектакль створений у рамках програми «Відкриті простори»
- Будиночок Фанні Белл
- 2016 — «Фіндус і механічний Дід Мороз» Свена Нордквіста, режисер Олена Лабутіна — Фіндус
- 2017 — «Полювання на лисиць» Свена Нордквіста, режисер Олена Лабутіна — Фіндус
- 2018 — «Іменинний пиріг» Свена Нордквіста, режисер Олена Лабутіна — Фіндус
- Лабораторія фізичного театру
- Moscow English Theatre
- 2018 — Every Brilliant Thing Дункана Макміллана, режисер Джонатан Солвей — Мати. На сцені Театру імені Володимира Маяковського.
- 2009 — Пора цвітіння (телесеріал) (Грузія) — Олена[10]
- 2010 — За законом (телесеріал) — Наталія, офіціантка
- 2010 — Не йди (короткометражний, в рамках школи акторської майстерності кінокомпанії Film UA)
- 2011 — Повернення Мухтара (телесеріал)-7 (8-ма серія «Три сосиски») — Ганна Сорокіна
- 2012 — Досьє Пікадор (телесеріал) (Грузія) — Леся, детектив
- 2012 — Ангели війни (телесеріал) — епізод
- 2013 — Шулер (телесеріал) — Катерина в молодості
- 2013 — В мережі (скетчком)
- 2013 — Вилікувати страх — Лєна, дочка Луки
- 2014 — Швидка допомога (телесеріал) — Маша Горіна
- 2014 — Помста (короткометражний, в рамках Літньої кіноакадемії Микити Михалкова)
- 2014 — Кожен пише, як він чує (спеціальний проект Єгора Дружиніна в рамках Річної кіноакадемії Микити Михалкова)
- 2014 — Таблетка від сліз (телефільм) — Іра
- 2015 — Духless 2 — Тетяна, секретар
- 2015 — Останній яничар (телесеріал) — Лідія
- 2015 — Жереб долі (телесеріал) — Ксенія Рязанова, студентка музичного училища / дочки Ксенії і Павла (Марина / Ольга / Дарина)[11]
- 2015 — Весь цей джем — інструктор з йоги
- 2016 — На лінії життя (телесеріал) — Олена Кожухова[12]
- 2016 — Зрада (короткометражний) — Кіра Соломіна
- Рекламний ролик МТС «Nokia Lumia 820»[13]
- Політичне лялькове шоу «Пупсня» на телеканалі «ТЕТ» (ролі Віктора Ющенка, Юлії Тимошенко, Віктора Януковича та ін)
- Освітній ляльковий серіал Stroosh на онлайн-каналі KiddoTV — кілька ролей
- Короткометражний ляльковий фільм «Крос» у рамках дитячого мультиплікаційного журналу «Весела карусель» виробництва студії «Союзмультфільм».
Виставка «Дім вражень. Прогулянка з трубадуром. Імпровізація. Звук» у садибі князів Голіциних, відеоінсталяція Саші Пирогової MONO. Премія Кандинського 2017 Саші Пирогової в номінації «Молодий художник. Проект року»
Експозиція Theatrum Orbis в павільйоні Росії, відео Саші Пирогової «Сад».
| Рік | Премія | Номінація | Вистава | Результат |
|---|---|---|---|---|
| Перемога | ||||
| Перемога |
- Сергій Єфремов, Богдана Бойко. Наш театр ляльок (Київському муніципальному академічному театру ляльок — 30 років). — К.: Веселка, 2013. — 159 с. — ISBN 978-966-01-0580-5.
- ↑ Жереб долі [Архівовано 1 лютого 2020 у Wayback Machine.] Телеканал «Інтер+»
- ↑ Тетяна Казанцева. Поради. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
- ↑ а б Митці України – лавреати конкурсів 2014 року (PDF). 17 жовтня 2011. Архів оригіналу (PDF) за 1 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
- ↑ Kinomania.ru - Последния Янычар - в ролях. Kinomania.ru. Архів оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 14 вересня 2018.
- ↑ RusKino.ru - Духless 2 - о фильме. RusKinoru. Архів оригіналу за 6 грудня 2016. Процитовано 14 вересня 2018.
- ↑ Евгений БЕЛОВ (16 июля 2015). «Сейчас я не Даша, а Ксения. Теперь не Ольга, а Марина» (рос.). TVKINORADIO. Архів оригіналу за 26 липня 2015. Процитовано 2015-8-16.(рос.)
- ↑ «Київську Пектораль» вручили найкращим у театральному мистецтві. Дзеркало тижня. 26 марта 2013. Процитовано 2015-8-15.
- ↑ Стелла ТАТЕВОСЯН (20 апреля 2014). Великая история любви без слов. MUSECUBE. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 2015-8-15.
- ↑ На сцені обласного Театру ляльок показали прем'єру вистави для дорослих «ВінВонаЖиття». Архів оригіналу за 28 березня 2016. Процитовано 14 вересня 2018.
- ↑ Александр МИНАШВИЛИ (4 января 2010). "Я благодарна судьбе, что нахожусь в Грузии". Вечерний Тбилиси. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2015-8-15.(рос.)
- ↑ «Жереб долі» [Архівовано 1 лютого 2020 у Wayback Machine.] на сайте Star Media
- ↑ Серіал «На лінії життя» — сюжет, актори і ролі, трейлер, кадри з фільму. ФОТО. ВІДЕО. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
- ↑ Рекламный ролик Nokia Lumia 820. Архів оригіналу за 31 травня 2019. Процитовано 14 вересня 2018.
- Офіційний сайт Тетяни Казанцевої [Архівовано 14 вересня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- Тетяна Казанцева на сайті IMDb (англ.)
- Тетяна Казанцева: висхідна зірка вітчизняного кінематографу [Архівовано 1 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Тетяна Казанцева на міжнародному акторському ресурсі e-Talenta (рос.)
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |