Перейти до вмісту

Казанін Марко Ісаакович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Казанін Марко Ісаакович
ПсевдонімиТаневский Редагувати інформацію у Вікіданих, Лотов Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився12 (24) лютого 1899 Редагувати інформацію у Вікіданих
Кривий Ріг, Херсонський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер1972[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, СРСР
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьорієнталіст
Alma materFormer Oriental Institute, Vladivostokd Редагувати інформацію у Вікіданих
Лейпцизький університет Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладМосковський інститут сходознавстваd Редагувати інформацію у Вікіданих
Комуністичний університет трудящих Китаюd Редагувати інформацію у Вікіданих
Комуністичний університет трудящих Сходу Редагувати інформацію у Вікіданих
Інститут червоної професури Редагувати інформацію у Вікіданих
Географічний факультет Московського державного університетуd Редагувати інформацію у Вікіданих
Institute of World Economy and Politics of the Academy of Sciences of the USSRd Редагувати інформацію у Вікіданих

Марко Ісаакович Казанін (псевдоніми Таневський, Лотов; 12 (24) лютого 1899 Редагувати інформацію у Вікіданих, Кривий Ріг, Херсонська губернія — 1972 Редагувати інформацію у Вікіданих, Москва) — радянський сходознавець, історик, географ, літератор.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 12 (24) лютого 1899 року в містечку Кривий Ріг у родині Ісаака Казаніна та Катерини Ліфшиць.

1906 року разом із сім'єю переїхав до Харбіна, звідки згодом батьки та брат поїхали до США.

У 1917—1920 роках навчався в Харбінському чоловічому 8-класному комерційному училищі, яке закінчив із золотою медаллю, потім у Східному інституті (Владивосток). У 1920—1921 роках — 1-й секретар дипломатичної місії Далекосхідної республіки в Китаї.

Від 1922 року — викладач Московського інституту сходознавства[ru], за направленням якого 1923 року був слухачем Лейпцизького університету.

У 1924—1926 роках — секретар представництва ВРНГ у Лондоні, де отримав диплом китайського відділення Східного інституту Лондонського університету.

У 1926—1927 роках — співробітник військової місії штабу Головного військового радника Національно-революційної армії Китаю В. К. Блюхера.

У 1927—1932 роках — викладач КУТК[ru], від 1932 року — викладач КУТВ, ІЧП, Московського інституту сходознавства, географічного факультету МДУ. Співробітник НДІ з Китаю та ІСГіСП[ru].

Не пізніше 5 вересня 1937 заарештовано і 4 грудня 1937 року Особлива нарада НКВС СРСР засудила на 5 років виправно-трудових таборів. 10 вересня 1942 року звільнено з Ухто-Іжемського ВТТ (Комі АРСР).

Повторно заарештовано 1951 року і 22 вересня 1951 року Особливою нарадою при МДБ СРСР засудила на 15 років виправно-трудових таборів за статтею 58-1а КК РРФСР. 28 липня 1956 року звільнено з табору в Омській області та реабілітовано. За першою справою реабілітовано 1957 року.

Після звільнення займався історією російсько-китайських відносин, перекладами та публікацією джерел з історії Китаю.

Помер у 1972 році в Москві.

Брат американського вченого Джейкоба Казаніна[en]

Наукова робота та праці

[ред. | ред. код]

Фахівець та один із засновників економічної та регіональної географії Китаю. Перед арештом брав участь у колективній роботі ІСГіСП[ru] «Економічно-географічні нариси провінцій Китаю». Автор понад 60 наукових та науково-публіцистичних праць, перекладів китайською, японською, англійською мовами.

  • Нарис економічної географії Китаю = Очерк экономической географии Китая. — М.-Л., 1934—1935.
  • Записки секретаря місії. Сторінки історії перших років радянської дипломатії = Записки секретаря миссии. Странички истории первых лет советской дипломатии. — М., 1962, 1963.
  • У штабі Блюхера. Спогади про китайську революцію 1925—1927 = В штабе Блюхера. Воспоминания о китайской революции 1925—1927. — М., 1966.
  • Рубин эмира бухарского. — М. : Детская литература, 1964. — 207 с.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]