Перейти до вмісту

Казимеж Гілярський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Казимеж Гілярський
Народження7 травня 1955(1955-05-07)
Рудоловичі, Ґміна Розьвениця, Ярославський повіт, Rzeszów Voivodeshipd, Польська Народна Республіка
Смерть10 квітня 2010(2010-04-10) (54 роки)
Смоленськ, Росія
Авіакатастрофа під Смоленськом 10 квітня 2010 року
ПохованняВійськові Повонзки
Країна Республіка Польща
ОсвітаQ9380812?, National Defence University of Warsawd і General Tadeusz Kościuszko Military University of Land Forcesd
Званнябригадний генерал
Нагороди
золотий хрест Заслуги срібний Хрест заслуги Командорський хрест ордена Відродження Польщі офіцерський хрест ордена Відродження Польщі Лицарський Хрест ордена Відродження Польщі Золота медаль «За заслуги при збереженні країни» Silver Medal "Armed Forces in the Service of the Homeland" Medal "Guardian of National Memorials" Badge "Well-deserved for Warsaw" Bene Merito
Могила генерала Казимежа Гілярського на цвинтарі Повонзки

Казимеж Гілярський (пол. Kazimierz Gilarski; нар. 7 травня 1955, Рудоловичі, ПНР — пом. 10 квітня 2010, Смоленськ, Росія) — бригадний генерал Збройних сил Польщі.

Життєпис

[ред. | ред. код]

У 1974–1978 роках був курсантом Вищої офіцерської школи механізованих військ імені Тадеуша Костюшка у Вроцлаві. Професійну військову службу розпочав у 1978 році в штабі Варшавського гарнізону, обіймаючи послідовно посади командира взводу та заступника командира почесної варти. У 1982–1991 роках був помічником начальника відділу військових церемоній та заходів, старшим офіцером та начальником оперативного відділу. Був співавтором Військового церемоніалу.

У 1989 році закінчив Краківський педагогічний університет та аспірантуру з педагогіки у Національній академії оборони.

У 1993 році призначений заступником командира гарнізону та отримав звання полковника. Восени 2005 року став комендантом Варшавського гарнізону. 11 листопада 2006 року отримав звання бригадного генерала[1] та призначений командувачем Варшавського гарнізону.

Загинув 10 квітня 2010 року в катастрофі польського літака Ту-154М у Смоленську.

15 квітня 2010 року маршал Сейму, виконуючий обов'язки Президента Республіки Польща, Броніслав Коморовський, посмернто присвоїв Казимежу Гілярському звання генерала дивізії[2].

24 квітня похований у меморіалі жертв Смоленської катастрофи на Військовому цвинтарі Повозки[3].

Приватне життя

[ред. | ред. код]

Був одруженим, мав дочку та сина. Цікавився військовою історією, спортом та туризмом. Володів німецькою мовою.

Відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Командорський Хрест Ордена Відродження Польщі (посмертно, 2010)[4]
  • Офіцерський Хрест Ордена Відродження Польщі (2008)[5]
  • Лицарський Хрест Ордена Відродження Польщі (2004)[6]
  • Золотий Хрест Заслуги (1999)[7]
  • Срібний Хрест Заслуги (1991)
  • Срібна Медаль «Збройні сили на службі Вітчизні» (1988)
  • Золота Медаль «За заслуги в обороні країни» (1998)
  • Золота Медаль «За охорону національних пам'яток» (2008)
  • Почесний знак «Bene Merito» (2009)[8]
  • Відзнака парашутиста
  • Великий Хрест Ордена Заслуг (2008, Португалія)[9]
  • Почесний знак «За заслуги перед Підкарпатським воєводством» (посмертно, 2010)[10]
  • Почесний знак «За заслуги перед Варшавою» (pośmiertnie, 2010)[11]
  • Почесний громадянин Радзиміна

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. M.P. z 2006 r. nr 87, poz. 895
  2. Komunikat Nr 161/VI kad. sejm.gov.pl. 16 квітня 2004. Процитовано 17 квітня 2010.
  3. Pogrzeb gen. Kazimierza Gilarskiego. interia.pl. 24 квітня 2004. Процитовано 24 квітня 2010.
  4. M.P. z 2010 r. nr 40, poz. 587 – pkt 34.
  5. M.P. z 2009 r. nr 17, poz. 222 – pkt 1.
  6. M.P. z 2005 r. nr 7, poz. 92 – pkt 15.
  7. M.P. z 2000 r. nr 5, poz. 89 – pkt 26.
  8. Wręczenie przez ministra Radosława Sikorskiego odznaki Bene Merito. msz.gov.pl. 14 listopada 2009. Архів оригіналу за 5 серпня 2012.
  9. Chancelaria das Ordens Honoríficas Portuguesas (PDF) (порт.). dre.pt. Процитовано 12 września 2010.
  10. Odznaka Zasłużony dla Województwa Podkarpackiego. podkarpackie.pl. Процитовано 19 вересня 2011.
  11. Zasłużony dla Warszawy”. warszawa.pl. 8 września 2010. Процитовано 16 maja 2012.

Посилання

[ред. | ред. код]