Каковський Антін Хомич

Каковський Антін Хомич
Каковський Антін Хомич
Народився	26 січня 1871 ; Пришивальня, Веприківська волость, Васильківський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер	3 березня 1953 (82 роки) ; Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Російська імперія; СРСР
Діяльність	лікар
Alma mater	медичний факультет Київського Імператорського університету Св. Володимира
Галузь	медицина
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка
Науковий керівник	Рудольф Кобертd
Вчителі	Рудольф Кобертd

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Каковський.

Антін Хомич Како́вський (26 січня 1871, село Пришивальня, Київська губернія — 3 березня 1953, Київ) — український лікар, вчений, педагог-вихователь, винахідник^[1]. Винайшов (1910) методику підрахунку клітинних елементів у сечі, яку пізніше (1925) вдосконалив шотландець, професор Стенфорду Томас Аддіс^[en] (проба Каковського — Аддіса). Запропонував низку інструментів: предметний мікрометр, металеве зубне дзеркало, гортанне асептичне дзеркало, які отримали світове визнання.^[2] Публікувався в Німеччині, Франції, Англії, Бельгії, Австро-Угорщині, США. Піддавався репресіям комуністичного режиму^[2]. В СРСР переважно замовчуваний.

Біографія

Народився 26 січня 1871 року в селі Пришивальня Васильківського повіту Київської губернії у священицькій родині. Батько Хома Федорович Каковський та мати Марія Костянтинівна з Троцьких.

Закінчив Київську Духовну семінарію у 1892 році. У 1892—1894 роках навчався у Томському Імператорському університеті, потім — на медичному факультеті Київського імператорського університету Св. Володимира, після закінчення якого 1898 року здобув диплом лікаря.

З 1899 року працював лікарем Олександрівської лікарні міста Києва. Був першим інтерном Феофіла Яновського^[3].

У фармакологічній лабораторії професора Рудольфа Коберта^[ru] при Ростоцькому університеті підготував до захисту докторську дисертацію з медицини^[4], яку захистив у 1904 році в Юр'ївському університеті^[5].

Працював у Київському Імператорському університеті святого Володимира під керівництвом професора Феофіла Яновського. Отримав посаду приват-доцента медичного факультету Київського Імператорського університету Святого Володимира. З 1916 до 1925 року викладав на медичному факультеті Харківського університету (1920 — Харківська медична академія, з 1921 — Харківський медичний інститут).

Перед Другою Світовою Війною та в післявоєнні роки працював у Києві лікарем-гомеопатом^[6]^[7]^{[неавторитетне джерело]}^[8]^[9]^{[неавторитетне джерело]}, автор статей «Лечение больных гриппом», «Лечение язвенных болезней желудка и 12-перстной кишки гомеопатическим методом»^[9]^{[неавторитетне джерело]}.

Помер у Києві 3 березня 1953 року, похований на Байковому цвинтарі.

Наукова діяльність

Дисертація на ступінь доктора медицини «О влиянии различных веществ на вырезанное сердце холоднокровных и теплокровных животных» була захищена у Юр'ївському університеті у 1904 році^[4].

Бувши представником нефрологічного напрямку терапевтичної школи Ф. Г. Яновського, запроваджував методи лікування нефритів, зокрема використовував дієтотерапію:

«Пряности при нефритах» (Новое в медицине № 11 стр. 14-16);
«О влиянии употребления в пищу грибов на течение нефритов» (Русский врач, 1912 № 42, 1743)

Для контролю методів лікування ним був розроблений аналіз множинного визначення еритроцитів та лейкоцитів у сечі, яка збиралася у продовж восьми годин після сну.

Вперше спосіб збору сечі та підрахунок еритроцитів і лейкоцитів було винайдено Каковським у 1910 році (Русский врач, 1910, 14, 1444 та німецькому Deutsche Medizinische Wochenschrift, 1910, 51)^[10]^[11].

Педагогічна діяльність

Викладав курс лекцій «Терапевтичної техніки», методи догляду за хворими, питання відносин між лікарями, основи фізеотерапії та ін. Окрім цього передавав свій багатий практичний досвід. У книзі професорів Гелія Аронова та Анатолія Пелещука «Легенди і бувальщина київської медицини» про Каковського написано таке^[12]:

…«В циклі лекцій “терапевтичної техніки” Каковський докладно пояснював, як треба себе вести з багатим пацієнтом, щоб той не тільки став постійним клієнтом, але і сприяв приходу до лікаря не менш заможних знайомих. Зокрема, він зауважував, що заможного хворого не слід лікувати дешевими і простими засобами, бо це не справляє враження на пацієнта. У зв’язку з цим викладалися способи зробити ліки дорожчими, природно, за рахунок введення не шкідливих компонентів»…

Примітки

↑ Антін Каковський — видатний український терапевт, науковець і винахідник. — С. 304-307 в книзі: Ярослав Ганіткевич. Українські лікарі - вчені першої половини ХХ століття та їхні наукові школи: біограф. нариси та бібліогр. — Наук. т-во ім. Шевченка; Ін-т укр. археографії та джерелознав. ім. М. С. Грушевського НАН України, львівське відділення; Всеукр. лікарське т-во. — Львів, 2002. — 544 с. 172 іл. — ISBN 966-02-2255-х
↑ ^а ^б Антін Хомич Каковський, на стор. 3: Я. В. Ганіткевич. Внесок українських лікарів у світову медицину. 6 стор. / Вперше наводяться короткі дані про 55 українських лікарів (лікарів України), які збагатили світову медицину
↑ Яновський, В. М. (1930), Біографічні відомості про академіка Теофіла Гавриловича Яновського, у за редакцією академіків Д. Заболотного, О. Корчак-Чепурківського та І. Шмальгавзена (ред.), Збірник пам'яті академіка Теофіла Гавриловича Яновського, К, с. XI–LX, сторінка XXVIII
↑ ^а ^б Изъ фармакологической лабораторіи проф. R. Kobert'а в Rostock'ѣ. О вліяніи различныхъ веществъ на вырѣзанное сердце холоднокровныхъ и теплокровныхъ животныхъ [Архівовано 25 жовтня 2020 у Wayback Machine.]. Диссертація лѣкаря А. Ф. Каковскаго на степень Доктора Медицины. — Юрьевъ, 1904. — 244 с.
↑ Рудольф Коберт був професором Дерптського університету у 1886—1896 роках. 1893 року університет перейменували на Юр'ївський, Коберт звільнився внаслідок його русифікації^{[джерело?]}. З 1899 року — професор фармакології, фізіологічної хімії та медицинської історії в Ростоцькому університеті
↑ А. П. Мощич, д. мед. н., проф. каф. дит. оторинолярингол., аудіол. і фоніатр. НМАПО ім. П. Л. Шупика. Гомеопатія в Україні: головні сторінки історії. [Архівовано 24 січня 2022 у Wayback Machine.] // Фітотерапія. Часопис — № 4, 2018, с. 17-37.
У найближче оточення Разумова входили лікарі-гомеопати Ольховський В. Г., Каковський А. Х., Цибаровский М. Н., Петров В. І., Воротинцев В. М., Лубчанська В. К., Омельчук К. С.
↑ Каковські [Архівовано 24 січня 2022 у Wayback Machine.] Антон Фомич Каковский был известным врачом. Он был один из первых врачей широко использовавших гомеопатию
↑ Ярослав Ганіткевич. Українська вища медична школа в окупованому гітлерівцями Києві (1941—1942) [Архівовано 15 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Наук. т-во ім. Т. Шевченка: онлайн-журн. т-ва. — 2010. … київського професора Антона Каковського, неординарного українського вченого, фармаколога, винахідника, фітотерапевта і гомеопата
↑ ^а ^б А. В. Патудин, В. С. Мищенко. Летопись российской гомеопатии (1824—1995). — Москва: Российское гомеопатическое общество [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.], 2015. — 304 с. Перед Второй мировой войной и в послевоенные годы гомеопатическое лечение успешно применял профессор А. А. Каковский
Научный рецензент — Заслуженный врач РФ^[ru], доктор медицинских наук, профессор, заведующая кафедрой госпитальной педиатрии № 2, декан педиатрического факультета РНИМУ им. Н.И. Пирогова^[ru], вице-президент Российского гомеопатического общества Ильенко Лидия Ивановна [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.]
↑ Zur Methodik der Zählung organisierter Harnelemente [Архівовано 24 січня 2022 у Wayback Machine.], A. Kakowski in Kiew // Deutsche Medizinische Wochenschrift, 1910; 36 (51): 2391—2394
see also: Bemerkungen zu der Arbeit von A. Kakowski [Архівовано 24 січня 2022 у Wayback Machine.] «Zur Methodik der Zählung organischer Harnelemente» in No. 51 (1910) Dtsch Med Wochenschr 1911; 37 (04): 173—173
↑ http://www.nephrologyjournal.ru/download/…/586.pdf^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
↑ А. Попов. Історія гомеопатії в Україні, частина 2 [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] (більшовицький терор та радянська влада)

Джерела

Я. В. Ганіткевич. Каковський Антін Хомич // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
Антін Каковський — видатний український терапевт, науковець і винахідник. — С. 304-307 в книзі: Ярослав Ганіткевич. Українські лікарі - вчені першої половини ХХ століття та їхні наукові школи: біограф. нариси та бібліогр. — Наук. т-во ім. Шевченка; Ін-т укр. археографії та джерелознав. ім. М. С. Грушевського НАН України, львівське відділення; Всеукр. лікарське т-во. — Львів, 2002. — 544 с. 172 іл. — ISBN 966-02-2255-х

Література

Г. Ю. Аронов, А. П. Пелещук. Легенди і бувальщина київської медицини (люди, факти, події, документи). НМУ ім. О. О. Богомольця, видавництво Століття / «Век», Київ, 2001. 304 с. ISBN 966-95952-0-7, с.155-156.
А. В. Патудин, В. С. Мищенко. Летопись российской гомеопатии (1824—1995) [Архівовано 22 січня 2022 у Wayback Machine.]. — Москва: Российское гомеопатическое общество, 2015. — 304 с. ISBN 978-5-903139-54-5

Посилання

Димитрій Кременецький. Священики ХХ століття. Каковські. Сайт церковної громади сіл Півні та Дмитрівка Фастівського району Київської області. Засновано 03 жовтня 2013. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 24 січня 2022.

Це незавершена стаття про українського науковця.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Антін Каковський — видатний український терапевт, науковець і винахідник. — С. 304-307 в книзі: Ярослав Ганіткевич. Українські лікарі - вчені першої половини ХХ століття та їхні наукові школи: біограф. нариси та бібліогр. — Наук. т-во ім. Шевченка; Ін-т укр. археографії та джерелознав. ім. М. С. Грушевського НАН України, львівське відділення; Всеукр. лікарське т-во. — Львів, 2002. — 544 с. 172 іл. — ISBN 966-02-2255-х

[im-2] а ^б Антін Хомич Каковський, на стор. 3: Я. В. Ганіткевич. Внесок українських лікарів у світову медицину. 6 стор. / Вперше наводяться короткі дані про 55 українських лікарів (лікарів України), які збагатили світову медицину

[3] Яновський, В. М. (1930), Біографічні відомості про академіка Теофіла Гавриловича Яновського, у за редакцією академіків Д. Заболотного, О. Корчак-Чепурківського та І. Шмальгавзена (ред.), Збірник пам'яті академіка Теофіла Гавриловича Яновського, К, с. XI–LX, сторінка XXVIII

[diss-4] а ^б Изъ фармакологической лабораторіи проф. R. Kobert'а в Rostock'ѣ. О вліяніи различныхъ веществъ на вырѣзанное сердце холоднокровныхъ и теплокровныхъ животныхъ [Архівовано 25 жовтня 2020 у Wayback Machine.]. Диссертація лѣкаря А. Ф. Каковскаго на степень Доктора Медицины. — Юрьевъ, 1904. — 244 с.

[5] Рудольф Коберт був професором Дерптського університету у 1886—1896 роках. 1893 року університет перейменували на Юр'ївський, Коберт звільнився внаслідок його русифікації^{[джерело?]}. З 1899 року — професор фармакології, фізіологічної хімії та медицинської історії в Ростоцькому університеті

[6] А. П. Мощич, д. мед. н., проф. каф. дит. оторинолярингол., аудіол. і фоніатр. НМАПО ім. П. Л. Шупика. Гомеопатія в Україні: головні сторінки історії. [Архівовано 24 січня 2022 у Wayback Machine.] // Фітотерапія. Часопис — № 4, 2018, с. 17-37.
У найближче оточення Разумова входили лікарі-гомеопати Ольховський В. Г., Каковський А. Х., Цибаровский М. Н., Петров В. І., Воротинцев В. М., Лубчанська В. К., Омельчук К. С.

[7] Каковські [Архівовано 24 січня 2022 у Wayback Machine.] Антон Фомич Каковский был известным врачом. Он был один из первых врачей широко использовавших гомеопатию

[8] Ярослав Ганіткевич. Українська вища медична школа в окупованому гітлерівцями Києві (1941—1942) [Архівовано 15 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Наук. т-во ім. Т. Шевченка: онлайн-журн. т-ва. — 2010. … київського професора Антона Каковського, неординарного українського вченого, фармаколога, винахідника, фітотерапевта і гомеопата

[rh-9] а ^б А. В. Патудин, В. С. Мищенко. Летопись российской гомеопатии (1824—1995). — Москва: Российское гомеопатическое общество [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.], 2015. — 304 с. Перед Второй мировой войной и в послевоенные годы гомеопатическое лечение успешно применял профессор А. А. Каковский
Научный рецензент — Заслуженный врач РФ^[ru], доктор медицинских наук, профессор, заведующая кафедрой госпитальной педиатрии № 2, декан педиатрического факультета РНИМУ им. Н.И. Пирогова^[ru], вице-президент Российского гомеопатического общества Ильенко Лидия Ивановна [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.]

[10] Zur Methodik der Zählung organisierter Harnelemente [Архівовано 24 січня 2022 у Wayback Machine.], A. Kakowski in Kiew // Deutsche Medizinische Wochenschrift, 1910; 36 (51): 2391—2394
see also: Bemerkungen zu der Arbeit von A. Kakowski [Архівовано 24 січня 2022 у Wayback Machine.] «Zur Methodik der Zählung organischer Harnelemente» in No. 51 (1910) Dtsch Med Wochenschr 1911; 37 (04): 173—173

[11] ttp://www.nephrologyjournal.ru/download/…/586.pdf^{[недоступне посилання з лютого 2019]}

[popov-12] А. Попов. Історія гомеопатії в Україні, частина 2 [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] (більшовицький терор та радянська влада)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

Словники та енциклопедії	Енциклопедія сучасної України
Нормативний контроль	GKG: /g/155s52xl