Перейти до вмісту

Каледін Олексій Максимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Олексій Максимович Каледін
рос. Алексей Максимович Каледин
Народження12 (24) жовтня 1861(1861-10-24)
станиця Усть-Хоперська
Смерть11 лютого 1918(1918-02-11) (56 років)
Новочеркаськ, РСФРР[1]
вогнепальна рана
ПохованняNovocherkassk Old Cemeteryd
Країна Російська імперія
ОсвітаАкадемія Генерального штабу
Звання Генерал від кавалерії
Війни / битвиПерша світова війна
Нагороди
орден Святого Георгія 3 ступеня орден Святого Георгія IV ступеня Орден Білого Орла Order of St. Vladimir 2nd class with swords орден Святої Анни I ступеня з мечами орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня орден Святого Станіслава II ступеня орден Святої Анни III ступеня орден Святого Станіслава III ступеня Золота зброя «За хоробрість» орден Святого Станіслава

Олексі́й Макси́мович Каледі́н (рос. Алексей Максимович Каледин) (*12 (24) жовтня 1861(18611024) — †11 лютого 1918) — російський військовий і державний діяч, генерал від кавалерії, один з керівників Білого руху в Росії у 1917—1918 роках, керівник Донської республіки у 19171918 роках, отаман Війська Донського.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у станиці Усть-Хоперській (тепер Волгоградської області). Походив з дворянського роду. У 1882 році закінчив Михайлівське артилерійське училище, а у 1889-му — Академію Генштабу.

Під час Першої світової війни командував корпусом, з травня 1916 року до травня 1917 — восьмою армією Південно-Західного фронту. 17(30) червня 1917 року обраний отаманом Війська Донського та очолив донський військовий уряд. У 1917 році Каледін після Жовтневого перевороту в Петрограді проголосив незалежність Області Війська Донського, утворив союз козаків Дону, Кубані та Тереку і почав збирати військові сили для придушення більшовицького заколоту в столиці. Встановив зв'язки з Українською Центральною Радою. У листопаді — грудні 1917 року вів переговори з генеральним секретарем військових справ Симоном Петлюрою про умови переходу через територію України загонів донських козаків, що поверталися з фронту на Дон. Після проголошення РНК Росії ультиматуму Українській Центральній Раді і з початком українсько-більшовицької війни 1917—1921 рр., уряд Каледіна наказав усім донським військовим підрозділам надавати «найрішучішу допомогу українському народу, його представникам в боротьбі з більшовизмом». У грудні 1917 разом з генералами Л. Корніловим і М. Алексєєвим увійшов до складу «тріумвірату» — верховного органу сил на Півдні Росії, сформував Добровольчу Армію.

У січні — лютому 1918 року війська Каледіна, зазнавши ряд поразок від більшовицьких частин у районі Ростова і Новочеркаська, відступили у Сальські степи і на Кубань. 29 січня (11 лютого) 1918 року Каледін склав свої повноваження і покінчив життя самогубством (застрілився).

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Каледін Олексій Максимович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.183-184

Примітки

[ред. | ред. код]