Перейти до вмісту

Калинівка (Солонянська селищна громада)

Координати: 48°10′25″ пн. ш. 35°4′26″ сх. д. / 48.17361° пн. ш. 35.07389° сх. д. / 48.17361; 35.07389
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Калинівка
Село Калинівка
Село Калинівка
Село Калинівка
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район Дніпровський район
Тер. громада Солонянська селищна громада
Код КАТОТТГ UA12020270180047869
Облікова картка Калинівка 
Основні дані
Населення 462
Поштовий індекс 52472
Телефонний код +380 5669
Географічні дані
Географічні координати 48°10′25″ пн. ш. 35°4′26″ сх. д. / 48.17361° пн. ш. 35.07389° сх. д. / 48.17361; 35.07389
Середня висота
над рівнем моря
131 м
Місцева влада
Адреса ради 54472, с. Військове, вул. Миронова, 9
Сільський голова Плахота Олена Олександрівна
Карта
Калинівка. Карта розташування: Україна
Калинівка
Калинівка
Калинівка. Карта розташування: Дніпропетровська область
Калинівка
Калинівка
Мапа
Мапа

CMNS: Калинівка у Вікісховищі

Кали́нівка (МФА[kɐˈɫɪɲiu̯kɐ] ( прослухати)) — село в Україні, у Солонянській селищній громаді Дніпровського району Дніпропетровської області. Населення станом на 2021 рік — 462 мешканці.

Назву села пов'язують начебто з калиною, якої нібито колись тут було багато, але ніяких заростей калини тут ніколи не було. Первісно село називалось присілком Калініна.

Географія

[ред. | ред. код]

Село Калинівка знаходиться за 4 км від правого берега річки Дніпро, на відстані 1 км від сіл Гроза і Петро-Свистунове.

Історія

[ред. | ред. код]

У 1927 розпочалося будівництво Дніпровської ГЕС. Нижня частина села с. Вовніги підлягала затопленню і її мешканців переселили у новостворений присілок Калиніна. Переселення розпочалося навесні 1928 року. Першими оселилися тут родини Кудлач, Марченок і Буштрук. Селян наділили землею у розрахунку 1,3 га на їдока..

У 1930 році створено перший колгосп «Радянка». Перший голова колгоспу — Йосип Михайленко, заступник — Денис Сміюха. В колгоспі налічувалось 1300 га землі, 70 плугів, 85 борін, 105 бричок, 20 сівалок, 70 букерів[1], півсотні пар коней.

У 1932 році колгосп очолив М. Марченок. Сіяли в степу здебільшого вручну. Як тільки з полів сходили сніги й земля починала відтавати, на лани виходили чоловіки з мішками через плече з посівним матеріалом.

У 1934 році колгосп перейменували на ім'я М. І. Калініна після візиту «всесоюзного старости».

Школа

[ред. | ред. код]

У 1930 році відкрито початкову школу, яка містилася в хаті Лазаря Йосиповича Гузевата. Навчання проводила вчителька Євдокія Сергіївна Медведьова. Школа кочувала по дядьківських хатах — низьких, затемнених. Через тісноту навчання проводили у дві зміни. В кімнаті вміщалося 35-40 учнів.

У 1932 році директором школи став Григорій Артемович Компанієць, вчитель Максим Макарович Братко.

У кінці 30- років голова сільради Мороз І.І., голова колгоспу — Сміюха Ф.І

Будинок культури.

[ред. | ред. код]

В селі діє будинок культури. У кінці 50-х років ХХ сторіччя завклубом Сміюха Михайло Григорович (1936 р.н.).

Музей с. Калинівка

Зараз завідувач — Довгаш Раїса Олександрівна, а сільською бібліотекою — Гужва Юлія Олександрівна. У Будинку культури знаходиться також музей історії, працюють різноманітні гуртки,

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:

Мова Відсоток
українська 93,9 %
російська 4,3 %
інші/не визначилися 1,8 %

Економіка

[ред. | ред. код]
  • ТОВ «АгроМайстер».

Об'єкти соціальної сфери

[ред. | ред. код]
  • Школа I—II ст.
  • Дитячий садочок.
  • Фельдшерсько-акушерський пункт.
  • Будинок культури.
  • Відділення Ощадбанку

Пам'ятки

[ред. | ред. код]
  • Могили воїнів Червоної Армії, загиблих в 1943 році у Другій Світовій війні. Поховано 345 воїнів 8-ї гвардійської армії Південно-Західного (з 20.10.1943 – 3-й Український) фронту, які загинули 26 вересня – 24 жовтня 1943 році у боях на правобережному плацдармі в районі села Вовніги та під час визволення Калинівки від гітлерівських загарбників. У 1958 році на могилі установили залізобетонну скульптуру воїна з автоматом. У 1975 році ліворуч і праворуч від скульптури споруджено 4 стели, на яких увічнено відомі прізвища похованих і прізвища земляків, які загинули на фронтах Другої Світової війни.
  • В 2 км на південний захід від села, біля дороги на Вовніги, розташована пам'ятка промислової архітектури - водонапірна вежа. Збудована 1954 року. Зараз не використовується за призначенням

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Букер — машина для неглибокої оранки з одночасним посівом під пласт. Складається із багатокорпусного плуга (на 2-3-4 лемеші), місткості для насіння та висівного апарату.
  2. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

[ред. | ред. код]