Перейти до вмісту

Калинівка (Солонянська селищна громада)

Координати: 48°10′25″ пн. ш. 35°4′26″ сх. д. / 48.17361° пн. ш. 35.07389° сх. д. / 48.17361; 35.07389
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Калинівка (Солонянський район))
село Калинівка
Село Калинівка
Село Калинівка
Село Калинівка
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район Дніпровський район
Тер. громада Солонянська селищна громада
Код КАТОТТГ UA12020270180047869 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Калинівка 
Основні дані
Населення 462
Поштовий індекс 52472
Телефонний код +380 5669
Географічні дані
Географічні координати 48°10′25″ пн. ш. 35°4′26″ сх. д. / 48.17361° пн. ш. 35.07389° сх. д. / 48.17361; 35.07389
Середня висота
над рівнем моря
131 м
Місцева влада
Адреса ради 54472, с. Військове, вул. Миронова, 9
Сільський голова Плахота Олена Олександрівна
Карта
Калинівка. Карта розташування: Україна
Калинівка
Калинівка
Калинівка. Карта розташування: Дніпропетровська область
Калинівка
Калинівка
Мапа
Мапа

CMNS: Калинівка у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Кали́нівка (МФА[kɐˈɫɪɲiu̯kɐ] ( прослухати)) — село в Україні, у Солонянській селищній громаді Дніпровського району Дніпропетровської області. Населення станом на 2021 рік — 462 мешканці.

Назву села пов'язують начебто з калиною, якої нібито колись тут було багато, але ніяких заростей калини тут ніколи не було. Первісно село називалось присілком Калініна.

Географія

[ред. | ред. код]

Село Калинівка знаходиться за 4 км від правого берега річки Дніпро, на відстані 1 км від сіл Гроза і Петро-Свистунове.

Історія

[ред. | ред. код]

У 1927 розпочалося будівництво Дніпровської ГЕС. Нижня частина села с. Вовніги підлягала затопленню і її мешканців переселили у новостворений присілок Калиніна. Переселення розпочалося навесні 1928 року. Першими оселилися тут родини Кудлач, Марченок і Буштрук. Селян наділили землею у розрахунку 1,3 га на їдока..

У 1930 році створено перший колгосп «Радянка». Перший голова колгоспу — Йосип Михайленко, заступник — Денис Сміюха. В колгоспі налічувалось 1300 га землі, 70 плугів, 85 борін, 105 бричок, 20 сівалок, 70 букерів[1], півсотні пар коней.

У 1932 році колгосп очолив М. Марченок. Сіяли в степу здебільшого вручну. Як тільки з полів сходили сніги й земля починала відтавати, на лани виходили чоловіки з мішками через плече з посівним матеріалом.

У 1934 році колгосп перейменували на ім'я М. І. Калініна після візиту «всесоюзного старости».

Школа

[ред. | ред. код]

У 1930 році відкрито початкову школу, яка містилася в хаті Лазаря Йосиповича Гузевата. Навчання проводила вчителька Євдокія Сергіївна Медведьова. Школа кочувала по дядьківських хатах — низьких, затемнених. Через тісноту навчання проводили у дві зміни. В кімнаті вміщалося 35-40 учнів.

У 1932 році директором школи став Григорій Артемович Компанієць, вчитель Максим Макарович Братко.

У кінці 30- років голова сільради Мороз І.І., голова колгоспу — Сміюха Ф.І

Будинок культури.

[ред. | ред. код]

В селі діє будинок культури. У кінці 50-х років ХХ сторіччя завклубом Сміюха Михайло Григорович (1936 р.н.).

Музей с. Калинівка

Зараз завідувач — Довгаш Раїса Олександрівна, а сільською бібліотекою — Гужва Юлія Олександрівна. У Будинку культури знаходиться також музей історії, працюють різноманітні гуртки,

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:

Мова Відсоток
українська 93,9 %
російська 4,3 %
інші/не визначилися 1,8 %

Економіка

[ред. | ред. код]
  • ТОВ «АгроМайстер».

Об'єкти соціальної сфери

[ред. | ред. код]
  • Школа I—II ст.
  • Дитячий садочок.
  • Фельдшерсько-акушерський пункт.
  • Будинок культури.
  • Відділення Ощадбанку

Пам'ятки

[ред. | ред. код]
  • Могили воїнів Червоної Армії, загиблих в 1943 році у Другій Світовій війні. Поховано 345 воїнів 8-ї гвардійської армії Південно-Західного (з 20.10.1943 – 3-й Український) фронту, які загинули 26 вересня – 24 жовтня 1943 році у боях на правобережному плацдармі в районі села Вовніги та під час визволення Калинівки від гітлерівських загарбників. У 1958 році на могилі установили залізобетонну скульптуру воїна з автоматом. У 1975 році ліворуч і праворуч від скульптури споруджено 4 стели, на яких увічнено відомі прізвища похованих і прізвища земляків, які загинули на фронтах Другої Світової війни.
  • В 2 км на південний захід від села, біля дороги на Вовніги, розташована пам'ятка промислової архітектури - водонапірна вежа. Збудована 1954 року. Зараз не використовується за призначенням

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Букер — машина для неглибокої оранки з одночасним посівом під пласт. Складається із багатокорпусного плуга (на 2-3-4 лемеші), місткості для насіння та висівного апарату.
  2. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

[ред. | ред. код]