Калоцедрус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Калоцедрус
Каліфорнійський калоцедрус Calocedrus decurrens
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Голонасінні (Gymnosperms)
Відділ: Хвойні (Pinophyta)
Клас: Хвойні (Pinopsida)
Порядок: Соснові (Pinales)
Родина: Кипарисові (Cupressaceae)
Підродина: Cupressoideae
Рід: Calocedrus
Kurz
Види
Вікісховище: Calocedrus

Річковий кедр[1], Калоцедрус або ладанний кедр[2] (Calocedrus) — хвойне дерево родини кипарисових. Рід поширений у південно-східній Азії й на заході Північної Америки; рід містить 4 види[3].

Рід споріднений з родом туя, з подібним частково вкритим лусками листям. Калоцедрус відрізняється від туї групуванням листків по чотири (фактично такі ж хрестоподібні пари як у туї, але розміщені не окремо на рівній відстані, а дуже близькими парами), і своїми шишками, які мають тільки 2–3 пари середньої товщини лусок замість 4–6 пар тонких лусок у туї.

Дерево сягає у висоту до 40–50 м і до 1–2 м в діаметрі. Має вузько-конусоподібну крону в молодому віці, у зрілішому — широко-конусоподібну. Кора стовбура темно-коричнева, з поздовжніми і поперечними тріщинами.

Батьківщина колоцедруса каліфорнійського — гори тихоокеанського узбережжя Північної Америки. Росте на вологих ґрунтах на висоті 1500–2700 м. Дає цінну, стійку до гниття і хвороб деревину. За декоративністю не поступається багатьом хвойним культурам. Розмножується насінням і зеленими живцями.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Calocedrus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Підручник для студентів напряму підготовки 205 «Лісове господарство» освітнього ступеня «Бакалавр» та освітнього ступеня другого рівня вищої освіти «Магістр» / За ред. к. с.- г. н., доц. В. Б. Левченко: – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2019. – 302 с., іл. - С.181
  3. Calocedrus. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 1 липня 2020. Процитовано 08.09.2021.