Калінінград (корабель)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Калінінград»
Історія

→Радянський Союз→Росія

Назва:
  • «БДК-58» (до 2002)
  • «Калінінград»
    (рос. «Калининград »)
Власник: ВМФ СРСР→ВМФ Росії
Будівник: Stocznia Północna, Гданськ, Польща Польща
Будівельний номер: 775/19
Спуск на воду: 1984 рік
Прийнятий: 9 грудня 1984 року
Ідентифікатор: 102
Основні характеристики
Клас і тип: Великий десантний корабель, проєкт 775/ll
Водотоннажність:
  • стандартна — 3526 т,
  • нормальна — 3779 т,
  • повна — 4016 т.
Довжина: 112,59 м
Ширина: 15 м
Висота: 12 м
Осадка: 3,7 м
Швидкість: повна 18 вузлів (33 км/год)
Автономність: 30 діб
Десант: 10 танків, 12 БТРів і 340 десантників

Калінінград (рос. Калининград), раніше БДК-58 — великий десантний корабель проєкту 775/II (код НАТО : Ropucha І) Військово-морського флоту Росії. Побудований на Північній верфі в Гданську, надійшов на озброєння ВМФ СРСР у 1984 році. Перебував у складі Балтійського флоту СРСР під позначенням БДК-58. Після розпаду СРСР перейшов під контроль Військово-Морського Флоту Росії і отримав назву «Калінінград» на честь однойменного міста в 2003 році.

Історія

[ред. | ред. код]

Корабель був побудований в 1984 році на Північній верфі в Гданську, як дев'ятнадцятий у серії великих десантних кораблів проекту 775, розроблених у Польщі та побудованих для СРСР [1]. Належав до другого варіанту проекту 775 (775/II). У коді НАТО цей тип позначався як Ropucha I[2]. Мав порядковий номер № 19 в рамках проекту 775 (775/19) [1].

Характеристика

[ред. | ред. код]

Десантні кораблі конструкції 775 мають прохідний вантажний трюм, доступний через носову та кормову аппарелі, довжиною 95 м, шириною від 4,5 до 6,5 м і висотою 4,5 м [1]. На носовій частині відкриваються ворота і опускається пандус. Для розвантаження кораблі можуть користуватись необладнаними місцями, такими як пляж [1]. Можуть перевозити до 13 танків чи БТР або 20 вантажівок і в обох варіантах 150 солдат. Екіпаж — 87 осіб, у тому числі 8 офіцерів [1].

Водотоннажність корабля без вантажу становить 2900 тонн (іноді вказується як стандартна), а повна водотоннажність становить 4400 тонн. Загальна довжина 112,5 м, по ватерлінії 105 м, ширина 15 м, максимальна осадка 3,17 м [1].

Артилерійське озброєння кораблів проєкту 775/II складається з чотирьох 57-мм універсальних гармат у двох двогарматних вежах АК-725, розміщених попереду та позаду надбудови, які підключені до корабельної системи управління вогнем, що наводиться РЛС «Барс» [1]. Боєзапас становить 2200 снарядів калібру 57 мм [3]. Крім того, для самооборони вони мають дві четверні пускові установки зенітних ракет малої дальності з інфрачервоним наведенням «Стріла-3» із запасом 32 ракети [1]. БДК-58 був першим із кораблів, сконструйованих в рамках 755/II, який був оснащений двома двадцятизарядними 122-мм пусковими установками некерованих ракет «Град-М» для підтримки десанту [4]. Боєзапас становить 160 снарядів [1].

Радіоелектронне обладнання частин проекту 775/II включає радіолокаційну станцію наземного та повітряного виявлення МР-302 «Рубка» та навігаційну РЛС [4]. РЛС «Барс» розташований на кормі використовується для наведення артилерійського вогню [1]. Кораблі також оснащені двома 82-мм шістнадцятирейковими пусковими установками ПК-16, які використовуються для радіоелектронної боротьби [1].

В рух приводиться системою з двох дизельних двигунів «16 ZVB 40/48» сумарною потужністю 19 200 к.с., що крутять два гвинти [1]. Максимальна швидкість 17,5 вузол [1]. Дальність становить 3500 морських миль при швидкості 16 вузлів і 6000 миль при швидкості 12,5 вузлів.

Служба

[ред. | ред. код]
«Калінінград» з корми

Корабель прийнятий на озброєння ВМФ СРСР 30 грудня 1984 року [1]. Він отримав лише буквено-цифрове позначення: БДК-58, (від Большой десантный корабль) — великий десантний корабель [1].

Після розпаду СРСР 26 грудня 1991 року БДК-58 під тим же найменуванням був прийнятий на озброєння ВМФ Росії. Входив до складу Балтійського флоту [1]. У Росії мав постійний бортовий номер 102 [5]. У період з січня по листопад 2004 року корабель пройшов помірний ремонт [1].

За період міжнародного співробітництва Росії з країнами Заходу в рамках програми «Партнерство заради миру» в 2003, 2004, 2005, 2006 і 2008 роках корабель систематично брав участь у навчаннях НАТО в Балтійському морі BALTOPS[6]. Під час них 11 червня 2003 року вперше разом із польським кораблем «ORP Gniezno» висадив навчальний десант миротворчих сил на полігоні в Устці за участю морської піхоти Росії, США, Данії та Литви[7]. У 2006 році він здійснив тривалий круїз до Атлантики та Середземного моря, відвідавши порти Тунісу, Алжиру, Іспанії та Португалії[6]. У 2009 році він відвідав Кіль і Ден Хелдер, а в серпні 2010 року взяв участь у святкуванні 500-річчя Королівського флоту Данії[6]. У червні 2010 та червні 2012 року він знову брав участь у навчаннях BALTOPS і був відкритий для відвідувачів у Гдині[8][9].

У період з грудня 2012 року по 8 серпня 2013 року він здійснив круїз Середземним, Егейським і Чорним морями, подолавши 32 000 морських миль і відвідавши, серед іншого, Бейрут[6][10]. Командиром на той час був Георгій Дегтярьов[10]. 24 грудня 2013 року він знову відправився в Середземне море з Балтійська, увійшовши до складу постійного оперативного складу російського флоту[11]. На рубежі вересня-жовтня 2014 року він прибув до Новоросійська на Чорному морі[11]. 20 листопада він залишив команду в Середземному морі, подолавши приблизно 50 000 морських миль[12]. Повернувся на базу 2 грудня 2014 року[6].

У січні 2022 року разом з двома іншими десантними кораблями цього типу («Мінськ» і «Корольов») був перекинутий з Балтійського моря в Чорне для участі у вторгненні Росії в Україну[13].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у Apalkow, 2007.
  2. ↑ Conway’s All the world’s fighting ships, 1947–1995 (англ.). Annapolis: Naval Institute Press. 1995. с. 412. ISBN 1-55750-132-7.
  3. ↑ Pawłow, 1997.
  4. ↑ а б Szczerbakow, 2014.
  5. ↑ Car′kow, 2015.
  6. ↑ а б в г д „Kalinigrad”, Mill.Press Flot
  7. ↑ Ciślak, Jarosław (2003). BALTOPS 2003. Morza, Statki i Okręty. Warszawa. VIII (41): 21—23.
  8. ↑ JC & TG (2010). Kronika PMW. „BALTOPS 2010”. Morze, Statki i Okręty. Warszawa. XV (103): 16. {{cite journal}}: Помилка стилю Ванкувера: нелатинські символи в імені 1 (довідка)
  9. ↑ Marcin Chała (2012). BALTOPS 2012, czyli Gdynia i okręty. Morze, Statki i Okręty. Warszawa: Magnum X. XVII (125): 5—7. {{cite journal}}: Помилка стилю Ванкувера: ім'я в імені 1 (довідка)
  10. ↑ а б Корабли Балтийского флота возвратились из дальнего похода (рос.), 8 sierpnia 2013
  11. ↑ а б БДК «Калининград» Балтийского флота покинул порт Новороссийск и взял курс в Средиземное море (рос.), 10 жовтень 2014
  12. ↑ БДК «Калининград» Балтийского флота возвращается из дальнего похода (рос.), 25 listopada 2014
  13. ↑ Шесть российских больших десантных кораблей взяли курс на Крым. korabel.ru (рос.). Архів оригіналу за 8 лютого 2022. Процитовано 30 вересня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Апальков Ю.В. Корабли ВМФ СССР. — Санкт-Петербург : Галея Принт, 2007. — Т. Том IV, Десантные и минно-тральные корабли. — 188 с. — ISBN 978-5-8172-0135-2.
  • Car′kow, A. (2015). Rossijskij Wojenno-Morskoj Fłot 2016 g. Morskaja Kollekcyja (рос.). nr 12(193)/2015.
  • Павлов А.С. Военные корабли России 1997-1998, Справочник. — Якутськ : Литограф, 1997. — Т. Выпуск 5. — 154 с.
  • Szczerbakow, Władimir (2014). Diesantnyje korabli WMF Rossii. Czast 2. Tiechnika i Woorużenije (рос.). Moskwa. nr 1/2014: 4—7. ISSN 1682-7597.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Калінінград_(корабель)&oldid=43608013