Каліопа (птах)
| Каліопа | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) Самець каліопи
 Самиця каліопи з пташенятами
| ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Selasphorus calliope (Gould, 1847) | ||||||||||||||||||||
 Ареал виду гніздування зимування | ||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||
| Trochilus Calliope Gould, 1847 Stellula calliope (Gould, 1847) | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Каліо́па[2] (Selasphorus calliope) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae)[3]. Мешкає в Канаді, США і Мексиці[4]. Раніше цей вид відносили до монотипового роду Каліопа (Stellula), однак за результатами молекулярно-філогенетичних досліджень він був переведений до роду Колібрі-крихітка (Selasphorus)[5].
.jpg)
Каліопи є найменшими птахами, що мешкають в США і Канаді. Їх довжина становить 7-10 см, розмах крил 11 см, вага 2-3 г[6][7]. Тім'я і верхня частина тіла у них зелені, блискучі, нижня частина тіла біла. У самців на горлі є блискучі винно-червоні смуги, боки у них зелені, хвіст короткий, темний. Дзьоб довгий, прямий, чорний. У самиць і молодих птахів боки мають рожевуватий відтінок, на горлі у них темні смуги. Хвіст темний, стернові пера мають білі кінчики.
Каліопи гніздяться на заході Північної Америки, від південної Британської Колумбії і південної Альберти до Колорадо, південної Каліфорнії і крайньої півночі Баха-Каліфорнії. Вони живуть у відкритих гірських лісах, на високогірних луках та у вербових і вільхових гаях. На міграції вони також зустрічаються в чагарникових заростях чапаралю, в напівпустелях і пустелях.
Каліопи — це перелітні птахи, що покидають свої місця гніздування раніше за інших птахів (хоч і не так рано, як вогнисті колібрі-крихітки), щоб насолодитися нектаром польових квітів пізнім літом в горах на заході Північної Америки. Вони мігрують поодинці, восени рухаються на південь через Аризону, Нью-Мексико і північну Мексику, вздовж Скелястих гір і далі на захід, а навесні вздовж тихоокеанського узбережжя, причому загальна протяжність міграції при цьому становить 4500-5500 км.
В Скелястих горах у Вашингтоні і Орегоні каліопи зустрічаються на висоті від 180 м над рівнем моря до верхньої межі лісу на висоті 3400 м над рівнем моря. В Монтані мінімальна висота, на якій гніздяться каліопи, становить 1200 м над рівнем моря.
Каліопи живляться нектаром різноманітних квітучих рослин, використовуючи свій довгий, трубкоподібний язик, а також п'ють сік дерев, використовуюючи отвори, зроблені дятлами-смоктунами, ловлять дрібних комах і павуків в польоті і відвідують годівниці для колібрі. Вони віддають перевагу нектару рослин з родів Castilleja, Penstemon, Aquilegia і Ipomopsis, а також Pedicularis groenlandica. Каліопи є важливими запилювачами деяких видів рослин.
Самці каліоп прибувають до місць гніздування раніше за самиць, з середини квітня до початку травня. Вони агресивно захищають гніздові території і паруються з багатьма самицями. Самці не беруть участь у догляді за потомством і часто покидають гніздову територію ще до початку вилуплення пташенят. Самиці будують відкриті, чашоподібні гнізда, які розміщуються на хвойному дереві під нависаючою гілкою, іноді на яблуні або вільсі. Гнізда часто є схожими на соснову шишку і можуть використовуються повторно протягом кількох років. Два яйця відкладаються в період з кінця травня до початку липня. Інкубаційний період триває 15-16 днів, пташенята покидають гніздо через 20 днів після вилуплення.
- ↑ BirdLife International (2016). Selasphorus calliope: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 30 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 30 жовтня 2022.
- ↑ Calliope Hummingbird. National Audubon Society Birds. 13 листопада 2014. Процитовано 31 травня 2015.
- ↑ McGuire, J.A.; Witt, C.C.; Remsen Jr., J.V.; Dudley, R.; Altshuler, D.L. (2009). A higher-level taxonomy for hummingbirds. Journal of Ornithology. 150: 155—165. doi:10.1007/s10336-008-0330-x. S2CID 1918245.
- ↑ Calliope Hummingbird, Life History, All About Birds – Cornell Lab of Ornithology. Allaboutbirds.org. Retrieved on 2012-08-22.
- ↑ Calliope hummingbird Info. Imnh.isu.edu. Retrieved on 2012-08-22.
- Calliope Hummingbird – Stellula calliope USGS Patuxent Bird Identification InfoCenter
- Stamps (with RangeMap)
- Hightower, Ben J; Wijnings, Patrick WA; Scholte, Rick; Ingersoll, Rivers; Chin, Diana D; Nguyen, Jade; Shorr, Daniel; Lentink, David (16 березня 2021). How oscillating aerodynamic forces explain the timbre of the hummingbird's hum and other animals in flapping flight. eLife. 10: e63107. doi:10.7554/elife.63107. ISSN 2050-084X. PMC 8055270. PMID 33724182.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - Clark CJ (2011). Wing, tail, and vocal contributions to the complex acoustic signals of courting Calliope hummingbirds (PDF). Current Zoology. 57 (2): 187—196. doi:10.1093/czoolo/57.2.187. Архів оригіналу (PDF) за 16 липня 2015.
- Powers, Donald R.; Langland, Kathleen M.; Wethington, Susan M.; Powers, Sean D.; Graham, Catherine H.; Tobalske, Bret W. (2017). Hovering in the heat: effects of environmental temperature on heat regulation in foraging hummingbirds. Royal Society Open Science. 4 (12): 171056. doi:10.1098/rsos.171056. ISSN 2054-5703. PMC 5750011. PMID 29308244.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |