Каліпсо (корвет, 1845)
Корвет «Каліпсо» біля мису Матапана. Малюнок В. О. Прохорова
| |
Історія | |
---|---|
Російська імперія | |
Назва: | рос. дореф. «Калипсо» |
Власник: | Чорноморський флот Російської імперії |
Будівник: | Миколаївське адміралтейство |
Закладений: | 20 червня 1840 |
Спуск на воду: | 9 вересня 1845 |
Потоплений: | 27 серпня 1855 |
Піднятий: | 11 березня 1859 |
Доля: | затоплений біля входу на Севастопольський рейд під час залишення міста гарнізоном у 1855 році |
Основні характеристики | |
Клас і тип: | корвет |
Тип: | «Андромаха» |
Довжина: | 37,47 м |
Ширина: | 11,87 м |
Екіпаж: | 190 осіб |
Озброєння: | 18—22 гармати |
«Калі́псо» (рос. дореф. «Калипсо») — 18-гарматний корвет типу «Андромаха» Чорноморського флоту Російської імперії. Названий на честь давньогрецької німфи Каліпсо, доньки Атланта, що жила на острові Огігія.
Один із двох вітрильних 18-гарматних корветів типу «Андромаха», що будувалися поручником корпусу корабельних інженерів І. В. Машкіним в Миколаєві протягом 1840—1845 років. Збудований з використанням принципів Саймондса за кресленням англійського корвета «Dido» 1936 року[1][2], корабель мав довжину корабля 37,47 метра по гондеку, а ширину — 11,87 метра[3][4]. Екіпаж становив 190 осіб[5][6].
Артилерійське озброєння корабля становило вісімнадцять 24-фунтових карронад і два 3-фунтові мідні фальконети[7][8].
Корабель названо на честь давньогрецької німфи Каліпсо, доньки Атланта, що жила на острові Огігія[2].
Закладений у Миколаєві на стапелі Миколаївського адміралтейства 20 червня 1840 року. Головний будівник — поручник корпусу корабельних інженерів І. В. Машкін[9][10]. Після спуску на воду 9 вересня 1845 року увійшов до складу Чорноморського флоту Російської імперії[11].
Протягом 1846—1848, у 1851 і 1852 роках виходив до берегів Кавказу у складі загонів і по два-три місяці на рік брав участь у практичних плаваннях у Чорному морі з ескадрами кораблів Чорноморського флоту[8].
У 1849 році відправлений до Греції в розпорядження російського посольства, де він перебував до 1850 року[12][6].
З березня 1853 року у складі загону контрадмірала Ф. М. Новосильського виходив у крейсерство до берегів Кавказу. З червня під прапором контрадмірала П. А. Синіцина перебував у складі нового південного загону, сформованого у Севастополі і крейсував на меридіані Сінопу для зв'язку з босфорськими крейсерами[13]. З 17 вересня до 2 жовтня у складі ескадри віцеадмірала П. С. Нахімова брав участь у перевезенні військ 13-ї піхотної дивізії з Севастополя до Сухум-Кале для посилення оборони на Кавказі. Так, на корветі було перевезено 250 солдатів і офіцерів Брестського полку[5].
Брав участь у Кримській війні. 26 жовтня 1853 року доставив припис начальника Головного морського штабу адмірала князя О. С. Меншикова «брати і руйнувати турецькі військові судна» в розташування ескадри віцеадмірала П. С. Нахімова, що перебувала в цей час у крейсерстві в Чорному морі, після чого повернувся до Севастополя. До грудня 1853 року займав брандвахтенний пост в Одесі. У березні 1854 року корвет повернувся до Севастополя, де увійшов до складу ескадри захисту рейду і до серпня займав позицію біля входу на рейд[5].
З вересня 1854 року перебував у Корабельній бухті, а більша частина екіпажу була розподілена по берегових позиціях. 27 серпня 1855 року затоплений на Севастопольському рейді під час залишення міста гарнізоном[5]. Після війни під час розчищення Севастопольської бухти був піднятий 11 березня 1859 року і проданий[14].
- В. І. Буткевич (1846—1848);
- Г. А. Вевель фон Крігер (1849—1850);
- Л. І. Долман (1851 — вересень 1852);
- І. Л. Стронський (з вересня 1852);
- Ф. С. Керн (до жовтня 1853);
- Л. О. Ісаков (жовтень 1853 — 13 вересня 1854);
- М. Ф. Юр'єв (13 вересня 1854 — серпень 1855).
- ↑ Глебов, А. М. (2016). Российское военное парусное кораблестроение XVIII—XIX веков: опыт исторической реконструкции (рос.). Горно-Алтайск: Горно-Алтайский государственный университет. с. 75.
- ↑ а б Крючков, Ю. С. (2018). Парусное судостроение в Николаеве (1790—1865) (рос.). Николаев: Наваль. с. 298, 387. ISBN 978-617-7007-04-2.
- ↑ Соловьев, Н. И. (1961). Программа плавания судов Черноморского флота в кампанию 1843 года. Сборник документов «М. П. Лазарев» (рос.). Т. 3. Москва: Воениздат. с. 260, 379.
- ↑ Бугаенко, Б. А.; Галь, А. Ф. (2005). История судостроения от древнейших времен до конца парусной эпох (рос.). Т. 1. Николаев: Национальный университет кораблестроения имени адмирала Макарова. с. 171. ISBN 966-321-038-9.
- ↑ а б в г Чернышев, А. А. (2002). Российский парусный флот (рос.). Т. 2. Москва: Воениздат. с. 39—41. ISBN 5-203-01789-1.
- ↑ а б Tredrea, John; Sozaev, Eduard (2010). Russian Warships in the Age of Sail 1696—1860: Design, Construction, Careers and Fates (англ.). Barnsley: Seaforth. с. 598. ISBN 978-1-84832-058-1.
- ↑ Корветы Черноморского флота (рос.). Морской интернет-клуб «Кубрик». Архів оригіналу за 5 березня 2016.
- ↑ а б Широкорад, А. Б. (2007). 200 лет парусного флота России (рос.). Москва: Вече. с. 327. ISBN 978-5-9533-1517-3.
- ↑ Христенко, В. Н. Николаевский хронограф: май (рос.). Литературный Николаев. Процитовано 24 березня 2024.
- ↑ Крючков, Ю. С. (2018). Парусное судостроение в Николаеве (1790—1865) (рос.). Николаев: Наваль. с. 298—299, 387. ISBN 978-617-7007-04-2.
- ↑ Шинкаренко, Андрей (27 вересня 2012). Николаевское Адмиралтейство (рос.). Николаевский базар. Процитовано 4 березня 2024.
- ↑ Соловьев, Н. И. (1961). Программа плавания судов Черноморского флота в кампанию 1850 года. Сборник документов «М. П. Лазарев» (рос.). Т. 3. Москва: Воениздат. с. 465—566.
- ↑ Зайончковский, А. М. (2002). Восточная война 1853—1856 годов (рос.). Т. 2 (ч. 1). Санкт-Петербург: Издательство «Полигон». с. 209. ISBN 5-89173-157-6.
- ↑ Окороков, А. В. (2016). Свод объектов подводного культурного наследия (рос.). Москва: Институт наследия. с. 392—393. ISBN 978-5-86443-211-2.
- Крючков Ю. С. Парусное судостроение в Николаеве (1790—1865). — Николаев: Наваль, 2018. — 464 с. — ISBN 978-617-7007-04-2. (рос.)
- Веселаго Ф. Ф. Список русских военных судов с 1668 по 1860 год. — СПб.: Типография морского министерства, 1872. — 798 с. (рос.)
- Чернышёв А. А. Российский парусный флот. Справочник. — М.: Воениздат, 1997. — Т. 1. — 312 с. — (Корабли и суда Российского флота). — 10 000 экз. — ISBN 5-203-01788-3. (рос.)
- Широкорад А. Б. 200 лет парусного флота России / Под ред. А. Б. Васильева. — 2-е изд. — М.: Вече, 2007. — 448 с. — ISBN 978-5-9533-1517-3. (рос.)