Кам'янка пустельна
| Кам'янка пустельна | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_Photograph_by_Shantanu_Kuveskar.jpg)  Самиця пустельної кам'янки
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Oenanthe deserti (Temminck, 1829) | ||||||||||||||||
 Ареал O. deserti Гніздування Осіле проживання Зимування | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Кам'янка пустельна[2] (Oenanthe deserti) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae). Мешкає в Африці і Азії. В Україні рідкісний, залітний вид[3].
_(27449477276).jpg)
_(36361861944).jpg)
Довжина птаха становить 14-15 см, вага 15-34 г. Будова тіла кремезна, голова відносно велика, шия і крила короткі. Виду притаманний статевий диморфізм.
У самців верхня частина голови блідо-піщано-сіра, пера на ній мають сірі кінчики. Спина і плечі більш яскраві. Надхвістя і верхні покривні пера хвоста світло-охристі. Стернові пера чорні з вузькими блідо-охристими кінчиками, біля основи білі. Над очима ідуть блідо-охристі "брови". Пера на підборіддя, горлі, обличчі і скроніях чорні з білими кінчиками. Груди і боки піщано-охристі, живіт і нижні покривні пера хвоста кремово-білі з охристим відтінком. Нижні покривні пера крил чорні з білими кінчиками. Першрядні махові пера мають чорні зовнішні опахала з білими кінчиками і краями і блідо-коричневі внутрішні опахала з білими краями. Другорядні махові пера схожі, однак мають більш широкі білі края.
Самиці мають подібне забарвлення, однак надхвістя і верхні покривні пера хвоста у них більш піщано-коричневі, обличчя, підборіддя і горло світло-охристі, а хвіст має не чорний, а чорнувато-бурий колір. Забарвлення молодих птахів подібне до забарвлення самиць, однак пера на верхній частині тіла у них мають коричневі кінчики, що надає молодим птахам пістрявого вигляду. Наприкінці літа пустельні кам'янки линяють, і до наступної весни білі кінчики пер стираються, через що птах набуває більш яскравого забарвлення. Дзьоб і лапи чорні, райдужки темно-карі.
Виділяють три підвиди:[4]
- O. d. homochroa (Tristram, 1859) — Північна Африка (від Марокко і Західної Сахари на схід до Нілу). Взимку частина популяцій мігрує на південь, до Сахари і Сахелю);
- O. d. deserti (Temminck, 1825) — від північного-східного Єгипту через Левант і Аравію на схід до Центральної Азії, Монголії і Афганістана. Взимку частина популяцій мігрує до Північно-Східної Африки (зокрема на Сокотру) та до Південно-Західної Азії;
- O. d. oreophila (Oberholser, 1900) — від Кашміра на схід до Гімалаїв, Паміра, Тибетського нагір'я і південного Сіньцзяну. Взимку вони мігрують до Аравії, Південно-Західної Азії, та до північно-західного і центрального Індостану.
Пустельні кам'янки живуть в пустелях і напівпустелях, на відкритих, кам'янистих пустищах, в степах і солончаках, в сухих руслах річок (ваді), місцями порослих чагарниками, взимку трапляються на полях. Зустрічаються на висоті до 3500 м над рівнем моря, переважно на висоті до 2700 м над рівнем моря.
Живляться переважно комахами та іншими безхребетними, іноді також насінням. В Марокко гніздяться з лютого по червень, в Алжирі і Тунісі з середини березня до кінця травня, в Єгипті з травня по липень, в Ізраїлі з середини квітня до середини липня, в Центральній Азії з квітня по червень, в Монголії з кінця квітня до середини серпня. Гніздо відносно велике. робиться з трави і корінців, встелюється м'якою травою, шерстю, пухом або пір'ям. Воно розміщується в ямі обабіч дороги або на березі річки, в тріщині серед скель, серед каміння або в покинутій норі гризунів. В кладці від 3 до 6 блакитнуватих яєць, поцяткованих рудувато-коричневими плямками. Насиджує переважно самиця, за пташенятами доглядають і самиці, і самці.
- ↑ BirdLife International (2016). Oenanthe deserti. Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 6 червня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Iakovlev M. V. Desert Wheater Oenanthe deserti (Aves, Passeriformes) — the First Record in Ukraine // Vestnik zoologii : науковий журнал. — 2014. — Vol. 48, no. 6. — P. 570. — ISSN 0084-5604.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 20 червня 2016. Процитовано 06 травня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |