Очікує на перевірку

Камалов Євген Віталійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євген Віталійович Камалов
 Полковник
Загальна інформація
Народження1984(1984)
Чойбалсан (місто) МНР
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Командування
Київський військовий ліцей імені Івана Богуна
Нагороди та відзнаки
Орден Данила Галицького
Орден Данила Галицького
Медаль «За поранення» (легке)
Медаль «За поранення» (легке)
Нагрудний знак «За військову доблесть» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «За військову доблесть» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «Учасник АТО»
Нагрудний знак «Учасник АТО»
Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «За зразкову службу» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «За зразкову службу» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «За заслуги перед Збройними Силами України»
Нагрудний знак «За заслуги перед Збройними Силами України»
Нагрудний знак «За досягнення у військовій службі» I ступеня
Нагрудний знак «За досягнення у військовій службі» I ступеня
Медаль «За особисті досягнення» II ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За особисті досягнення» II ст. (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «За досягнення у військовій службі» II ступеня
Нагрудний знак «За досягнення у військовій службі» II ступеня
Медаль «Захиснику Вітчизни» — 2015
Медаль «20 років сумлінної служби» (Міністерство оборони України)
Медаль «20 років сумлінної служби» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років сумлінної служби» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років сумлінної служби» (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» III ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» III ст. (Міністерство оборони України)
Почесний нагрудний знак «Хрест Військова честь»
Почесний нагрудний знак «Хрест Військова честь»
Відзнака Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя»
Відзнака Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя»

Євген Віталійович Камалов (1984 р.н.) — полковник Збройних сил України, доктор філософії.

З життєпису

[ред. | ред. код]

Народився у 1984 році в м. Чойбалсан (Монгольська Народна Республіка) у родині військовослужбовця[1].

Навчався у Харківському інституті танкових військ при Національному технічному університеті «ХПІ» у 2001—2006 роках.

Офіцерську службу розпочав у 300-му навчальному танковому полку 169 Навчального центру командування Сухопутних військ (КСВ) на посадах: заступник командира роти з озброєння, командир роти забезпечення навчального процесу, командир навчальної танкової роти, заступник командира навчального танкового батальйону, командир навчально-танкового батальйону.

Пізніше слухач Національного університету оборони України (НУОУ) командно-штабного інституту застосування військ (сил) за спеціалізацією: «Бойове застосування та управління діями військових частин Сухопутних військ». Після академії був на посаді заступника командира 56 окремої мотопіхотної бригади ОК «Південь» КСВ.

Згодом знову на викладацьких посадах у Національному університеті оборони України: Ад'юнкт за спеціалізацією «Військове управління за видами збройних сил», доцент кафедри військової підготовки, а після закінчення курсу вищого керівного складу стратегічного рівня (L-4) НУОУ вже на посаді начальника кафедри військової підготовки.

З жовтня 2023 очолив Київський військовий ліцей імені Івана Богуна[2].

Нагороди

[ред. | ред. код]

За особисті заслуги у зміцненні обороноздатності Української держави, мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку, відзначений:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. КВЛ-kamalov.pdf. Google Docs. Процитовано 29 жовтня 2023.
  2. Сайт ліцею, 25.10.2023. Архів оригіналу за 29 жовтня 2023. Процитовано 24 жовтня 2023.
  3. Указ Президента України від 3 грудня 2021 року № 618/2021 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Збройних Сил України»

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]