Камбаров Аки Анатолійович
| Камбаров Аки Анатолійович | ||
|---|---|---|
 Старшина | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 23 серпня 1975 Мари, Туркменська РСР | |
| Смерть | 28 липня 2014 (38 років) Степанівка, Шахтарський район | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2000-2014 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | |
| Рід військ |  Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Командування | ||
| 8 АК | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
.svg){kind=small}
Аки́ Анато́лійович Камба́ров (Акі-Леонід[1]; нар. 23 серпня 1975, Мари, Туркменська РСР — пом. 28 липня 2014, с. Степанівка, Шахтарський район) — старшина Збройних сил України. Кавалер Ордена «За мужність» III ступеня.
Народився 1975 року в місті Мари Туркменської РСР. Протягом 1994—1995 років проходив військову строкову службу у 169-му навчальному центрі (смт Десна). У 1995 році закінчив СПТУ у Новоград-Волинському. У 2000 році вступив на військову службу за контрактом. Старшина, головний сержант 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади. Брав участь у миротворчих місіях у Сьєрра-Леоне, Іраку та Косово. З березня 2014-го у складі бригади перебував на межі з анексованим Кримом, потім переведений на Донбас. Брав участь у бою бригади 25 липня.
Під селом Степанівка (Шахтарський район) в районі висоти Савур-Могила БМП підірвалась на міні й згоріла — їхав на чолі колони. Вояків, що сиділи на броні, порозкидало вибухом. Колону військових сильно обстріляли, і вона відступила. Сергій Лебединський зумів вибратися живим із БМП. Про долю Камбарова з 28 липня було не відомо. Тоді ж загинув Дмитро Оверчук.
Упізнаний за експертизою ДНК. 26 лютого 2015 року з військовим попрощались у Новоград-Волинському. Похований у селі Сусли.
Залишилася дружина та двоє синів, 1998 і 2014 р.н. Дружина від 2008 року теж перебувала на військовій службі.[2]
- 22 вересня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).[3]
- 26 травня 2017 року на будівлі Новоград-Волинського вищого професійно-технічного училища урочисто відкрито та освячено меморіальні дошки на честь випускників Аки Камбарова та Андрія Кулініча.
- ↑ Герої не вмирають: у Новограді-Волинському відкрили меморіальні дошки загиблим в зоні АТО випускникам вищого професійного училища
- ↑ У Новоград-Волинському районі поховали сержанта 30-ї бригади, який загинув під Саур-Могилою. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 12 червня 2022.
- ↑ Указ Президента України від 22 вересня року № 553/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- Камбаров Аки Анатолійович [Архівовано 3 травня 2017 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Старшини (Україна)
- Народились 23 серпня
- Народились 1975
- Померли 28 липня
- Померли 2014
- Військовики 30-ї окремої механізованої бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені пам'ятним нагрудним знаком «Воїн-миротворець»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Мар
- Українські миротворці
- Померли в Шахтарському районі
- Поховані в Новоград-Волинському районі