Перейти до вмісту

Кандаурова Герта Семенівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кандаурова Герта Семенівна
Народилася9 березня 1929(1929-03-09) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла5 серпня 2013(2013-08-05) (84 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Єкатеринбург, Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняШирокореченське кладовищеd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьвикладачка університету, фізикиня Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУральський державний університет імені О. М. Горького (1951) Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладУральський державний університет імені О. М. Горького Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук (1974)
Науковий керівникШур Яків Шебселевичd Редагувати інформацію у Вікіданих
Аспіранти, докторантиAleksandr Deryagind
Vladimir Vaskovskyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
заслужений діяч науки Російської Федерації

Ге́рта Семе́нівна Кандау́рова (9 березня 1929(19290309), Москва — 5 серпня 2013, Єкатеринбург) — радянська і російська фізик, доктор фізико-математичних наук, професор, завідувач лабораторії доменної структури магнетиків (від 1989 року), головна наукова співробітниця Науково-дослідного інституту фізики і прикладної математики Уральського державного університету[1][2].

Кількість цитувань публікацій Г. С. Кандаурової — 518.[3]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Герта Семенівна Кандаурова народилася 9 березня 1929 року в Москві.

1951 року закінчила фізико-математичний факультет Уральського державного університету.

Від 1954 року — асистентка, доцентка кафедри експериментальної фізики. 1957 року захистила кандидатську дисертацію за темою «Вивчення магнітних властивостей магнітно-анізотропних зразків з феромагнітних порошків».[4]

Від 1967 року старша наукова співробітниця, доцентка, професорка кафедри магнетизму Уральського державного університету, головна наукова співробітниця НДІ фізики і прикладної математики Уральського університету.

1974 року захистила докторську дисертацію з теми «Доменна структура і магнітний гістерезис одновісних феромагнетиків»[5]

ВІд 1992 до 2004 року — завідувачка лабораторії магнітної доменної структури[6].

Підготувала 18 кандидатів наук[7], двоє з яких стали докторами фізико-математичних наук, а один — членом-кореспондентом РАН[8].

Померла 5 серпня 2013 року. Похована на Широкоріченському кладовищі[ru][9][10].

Наукова та викладацька діяльність

[ред. | ред. код]

Експериментальне і теоретичне дослідження магнітних гістерезисних властивостей, доменної структури широкого кола магнітних кристалів і тонких плівок.

Спільно з учнями і співробітниками встановлено:

  • нові закономірності поведінки і властивості магнітних доменів і доменних меж;
  • новий тип магнітооптичної дифракції, що має асиметричний спектр;
  • введено нові уявлення про кооперативні доменні структури в кристалах зі складною полідвійниковою мікроструктурою;
  • в тонких магнітних шарах зі складним характером магнітної анізотропії виявлено домени, в кожному з яких можна реалізувати до 8-ми різних стійких орієнтацій вектора намагніченості, що відкриває нові можливості для підвищення щільності запису інформації;
  • відкрито нове фізичне явище — динамічну самоорганізацію магнітних доменів і ангерний (збуджений) стан багатодоменного магнітного середовища[6].

Викладання

[ред. | ред. код]

Розробила і читала фундаментальний курс «Магнетизм твердих тіл», створила оригінальні спецкурси з мікромагнетики, фізики магнітних доменів і магнітної пам'яті, які увійшли до 2-томного навчального посібника «Доменна структура магнетиків»[11]. Про талант педагога згадував Микола Варфоломійович Мушніков, академік РАН, директор Інституту фізики металів УрВ РАН:

На вибір спеціалізації вплинуло спілкування з університетською професоркою Гертою Семенівною Кандауровою, яка захопливо розповідала про проблеми магнетизму.

— Е. Понизовкина. Заместитель председателя УрО РАН Н.В. Мушников:"Будем работать по правилам". — 2009. — № 7-8 (991).

Публікації

[ред. | ред. код]

Опублікувала близько 300 наукових робіт, 8 авторських свідоцтв на винаходи[12][13], 1 патент РФ[7].

  • Кандаурова. Новые явления в низкочастотной динамике коллектива магнитных доменов // УФН : журн. — 2002. — Т. 172:10. — С. 1165–1187. — doi:10.3367/UFNr.0172.200210c.1165.
  • Г. С. Кандаурова, «Особенности доменной структуры псевдоодноосных кристаллов — пластин {111} ферритов-гранатов», Докл. АН СССР, 243:5 (1978), 1165—1167
  • Г. С. Кандаурова, Л. Г. Оноприенко. Доменная структура магнетиков. Основные вопросы микромагнетики : [рос.]. — Свердловськ : УрГУ, 1986. — 136 с.

Науково-популярні статті

[ред. | ред. код]

Переліки публікацій

[ред. | ред. код]

Нагороди та звання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ УрГУ в биографиях. Кандаурова Герта Семеновна.
  2. ↑ К юбилею Герты Семёновны Кандауровой.
  3. ↑ Ученые УрГУ с общим цитированием свыше 100 в базе данных Web of Science (январь 2010 г.). Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 20 березня 2020.
  4. ↑ Материалы к библиографии печатных работ преподавателей Уральского университета (PDF). elar.urfu.ru. Архів оригіналу (PDF) за 3 травня 2018. Процитовано 17 грудня 2019.
  5. ↑ Докторская диссертация.
  6. ↑ а б УрГУ в биографиях. Кандаурова Герта Семёновна.
  7. ↑ а б Герта Семёновна Кандаурова - famous-scientists.
  8. ↑ Памяти профессора.
  9. ↑ 66.ru - Почетный профессор УрФУ скончалась после тяжелой болезни.
  10. ↑ skorbim.com - Кандаурова Герта Семёновна (1929-2013).
  11. ↑ Доменная структура магнетиков. Основные вопросы микромагнетики.
  12. ↑ Г. С. Кандаурова - Авторские свидетельства.
  13. ↑ Патент РФ № 875454. www1.fips.ru. Процитовано 17 грудня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кандаурова_Герта_Семенівна&oldid=44444912