Каневський Леонід Ісакович
| Каневський Леонід Ісакович | |
|---|---|
| Народився | 1907 |
| Помер | 1971 Житомир, Українська РСР, СРСР |
| Країна | .svg){kind=small} Українська РСР |
| Діяльність | театральний режисер |
| Вчителі | Василько Василь Степанович і Магар Володимир Герасимович |
| Заклад | Житомирський обласний український музично-драматичний театр імені Івана Кочерги |
Леоні́д Іса́кович Кане́вський (нар. 1907 — пом. 1971, Житомир) — український театральний режисер. Першим в радянські часи поставив «Оргію» Лесі Українки (1961)[1].
Леонід Ісакович — представник традиційної школи режисури українського національного театру, учень Василя Василька та Володимира Магара.
1920-х років працював у Лохвицькому пересувному театрі імені І. Тобілевича (режисер, член художньої ради театру, де співпрацював з актором і бандуристом Миколою Сочевановим.[2]
1930-х років працював в Лубенському робітничо-колгоспному театрі, де поставив «Її шлях» Болотова, «Дівчата нашої країни» Микитенка, «Хазяїн» Карпенка-Карого, «Наталка Полтавка» Котляревського[3][4].
1939 року — художній керівник театру ім. Кропивницького, м. Ізюм.[5]
Працював в Харківському українському драматичному театрі під керівництвом В. С. Довбищенка[6].
1950-х років — режисер Запорізького музично-драматичного театру ім. Щорса (нині — імені В. Магара), де серед інших вистав поставив разом з Анатолієм Князєвим «Підступність і кохання» Фрідріха Шиллера[7].
Упродовж 1959—1971 років працював режисером у Житомирському академічному українському музично-драматичному театрі імені Івана Кочерги. Співпрацював з талановитим українським режисером Олександром Горбенком.
Режисерській манері Л. Каневського був притаманний героїчний романтизм.
1961 року вперше на українській сцені Леонід Ісакович відродив виставу «Оргія», створивши одну з найкращих сценічних інтерпретацій драматичної поеми Лесі Українки.[8][9]. Високо оцінив виставу видатний поет Максим Рильський. Він написав передмову до програми вистави, прем'єра якої відбулась 1 січня 1961 року.[10]
- «Оргія» Лесі Українки;
- «Розплата» О. Корнійчука;
- «Петербурзька осінь» О. Ільченка[11];
- «Неспокійна старість» А. Рахманова;
- «Останні» М. Горького;
- «Маруся Богуславка» М. Старицького;
- «Майська ніч» М. Старицького;
- «Мірандоліна» К. Гольдоні.
- ↑ Таїни режисера: без табу / Леонід Данчук. — Ж.: Полісся, 2006. — С. 161.
- ↑ Український драматичний театр. Том 2: Радянський період. — К.: ІМФЕ, 1967. — С. 276.
- ↑ Театральна гордість Сумщини. До 85-річчя з дня заснування Сумського академічного театру драми і музичної комедії ім. М. С. Щепкіна: краєзнавчий дайджест / Сумська міська центральна бібліотека ім. Т. Шевченка; відділ довідково-інформаційної роботи та маркетингу; упоряд. Т. А. Бордунова, Л. Д. Клімачова. — Суми, 2018 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 січня 2022. Процитовано 22 липня 2020.
- ↑ Перший Харківський робітничо-колгоспний театр [Архівовано 22 травня 2017 у Wayback Machine.] УРЕ
- ↑ Театр. № 1, січень-лютий, 1939. — С. 45. Архів оригіналу за 14 вересня 2021. Процитовано 14 вересня 2021.
- ↑ Театральна культура. — К.: Мистецтво, 1970. — С. 150.
- ↑ Запорізька обласна філармонія вшанує пам'ять Анатолія Князєва. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 22 липня 2020.
- ↑ Історія українського театру. Том 2. [Архівовано 19 червня 2018 у Wayback Machine.] — К.: ІМФЕ, 2009. — С. 37.
- ↑ Шлях до «одержимої»: творче становлення Лесі Українки — драматурга: монографія / Віктор Гуменюк. — Таврія, 2002. — С. 209.
- ↑ Рильський Максим. Героїчна драма // Українка Леся. Оргія: Програма. — Житомирський обласний музично-драматичний театр. — Житомир, 1960. — С. 5—6
- ↑ Пляченко А. Образ Шевченка на сцені українських театрів [у 30–60-і рр. ХХ ст.] / А. Пляченко // 1979. — № 2
- Л. Каневський // Житомирський академічний український музично-драматичний театр імені Івана Кочерги [Архівовано 19 липня 2020 у Wayback Machine.]
- Каневський Леонід Ісакович / Данчук Леонід Іванович // Таланти Житомирського краю: життя і творчість митців / Л. І. Данчук, Ф. М. Дерев'янко. — Житомир: Полісся, 1997.