Канкрін Єгор Францович

Єгор Францович Канкрін
нім. Georg Ludwig Cancrin
Граф Єгор Францович Канкрін
Народився	16 (27) листопада 1774(1774-11-27) Ганау, Гессель-Кассель (Німеччина)
Помер	9 (21) вересня 1845(1845-09-21) (70 років) Павловськ, Росія
Поховання	Смоленський лютеранський цвинтарd
Країна	Російська імперія
Національність	німці
Діяльність	економіст, письменник, міністр фінансів
Відомий завдяки	державний діяч
Alma mater	Марбурзький університет
Знання мов	німецька
Титул	граф
Посада	міністр фінансів Російської імперіїd і член Державної ради Російської імперії
Військове звання	Генерал від інфантерії
Конфесія	реформатська церква
Рід	Канкрін
Батько	Франц фон Канкрінd
У шлюбі з	Катерина Муравйоваd
Діти	Валеріян Канкрінd, Олександр Канкрінd, Віктор Канкрінd і Zinaida Keyserlingd
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Граф Єгор Францович Канкрін (нар. 16 (27) листопада 1774(17741127) — 9 (21) вересня 1845) — російський економіст, державний діяч і письменник німецького походження, генерал інфантерії, міністр фінансів Російської імперії у 1823–1844 рр.

Життєпис

Георг Людвіг Канкрін народився в місті Ганау в єврейсько-німецькій сім'ї інженера Франца Канкріна. Батько певний час керував солеварними заводами в Новгородській губернії. Георг Людвіг навчався в Гессенському та Магдебурзькому університетах, потім поїхав до Росії. 1800 року написав проект розвитку вівчарства в Росії, який потрапив на очі віце-канцлера графа Остермана. Канкріна прийнято на роботу до Міністерства внутрішніх справ. Працював помічником генерал-провіантмейстера в чині статського радника, 1809 року написав працю про те, як у війні проти Наполеона, яка наближалась, Росії буде важливо використати своє географічне розташування та ресурси. Під час походу російської армії в Європу відповідав за постачання провіанту для солдатів, відзначився розумним і економним підходом до справи, нагороджений орденом Святої Анни 1-го ступеня.

1823 року призначений міністром фінансів Російської імперії. При ньому була в 1839–1843 рр. здійснена грошова реформа в Росії, що встановила систему срібного монометалізму, був розпочатий обмін всіх асигнацій на державні кредитні білети, що обмінюються на золото і срібло, емісія платинової монети.

Див. також

• Канкріна реформа 1839—1843
• Жданова К. Ф., Веремій Г. Є. Церква в Приморському - будівля і люди // Мелітопольський краєзнавчий журнал, № 17, 2021, с. 20–24.

Джерела та література

• О. М. Мовчан. Канкріна реформа 1839—1843 [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 82. — ISBN 978-966-00-0692-8.