Канон
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Канон — термін, який має кілька значень. Ця сторінка значень містить посилання на статті про кожне з них.
Якщо ви потрапили сюди за внутрішнім посиланням, будь ласка, поверніться та виправте його так, щоб воно вказувало безпосередньо на потрібну статтю.
Якщо ви потрапили сюди за внутрішнім посиланням, будь ласка, поверніться та виправте його так, щоб воно вказувало безпосередньо на потрібну статтю.
Кано́н (грец. κανών — брусок; прут; лінійка; правило, норма[1]) — незмінна (консервативна) традиційна, що не підлягає перегляду сукупність законів, норм і правил у різних царинах життєдіяльності людини. Етимологічно грецький термін «канон» походить від західно-семітського слова qānoeh/ḳānu у значенні «очерет» чи «осока». Так називали серед іншого тростину, яку використовували в будівництві для точності вимірювань як еталон довжини[2]
Слово канон має численні значення:
- Канон (релігія) — правило чи догмат із питань віри або виконання релігійних обрядів і т. ін., установлені найвищою церковною владою як закон.
- Канон (норма) — твердо встановлене правило, усталена норма.
- Канон (література)
- Канон (список книг) — список або зібрання релігійних книг, що церковно узаконені як Святе Письмо[3].
- Канон (піснеспів) — пісня на честь святого або свята.
- Канон (музична форма) — музична форма, що ґрунтується на повторенні тієї самої мелодії різними голосами хору, які вступають послідовно один за одним. Нескінченний канон — різновид канону, в якому кінець мелодії безпосередньо переходить в її початок.
- Канон (музичний інструмент) — вірменський народний щипковий інструмент, подібний до цитри.
Термін «канон» має широке значення[4]:
- твердо встановлене правило й усталена норма
- первинно використовувалося щодо релігійного закону, список зібрання книг, обряду
- нормативний зразок художнього твору, панівна форма в мистецтві
- музична форма піснеспіву
- струнний щипковий музичний інструмент
- від слова «канон» утворене поняття «канун»
- застарілий друкарський шрифт (кегль на 40 пунктів).
- ↑ Етимологічний словник української мови : у 7 т. / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. — Т. 2: Д—Копці [Архівовано 15 жовтня 2021 у Wayback Machine.]. — К.: Наук. думка, 1985. — 572 с. — Кано́н — С. 365.
- ↑ Див. напр. Під ред. Еріха Ценгера Введення в Ветхий Заповіт (Einleitung in das Alte Testament)
- ↑ Словник іншомовних слів. Тлумачення, словотворення та слововживання : близько 35000 слів і словосполучень [Архівовано 6 жовтня 2021 у Wayback Machine.] / С. П. Бибик, Г. М. Сюта; за ред. С. Я. Єрмоленко. – Харків: Фоліо, 2005. — 623 c. — ISBN 966-03-3173-8 — КАНОН — С. 271.
- ↑ «Новий тлумачний словник української мови», укл. Василь Яременко і Оксана Сліпушко, вид. «Аконіт», м. Київ, 2000 р., Т. 2 (Ж-ОБД), С. 215
- Канон [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Канон // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 458-459.
- Канон // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 311-312.
- Диба Юрій. Канон як міра Божої досконалості в християнській традиції та архітектурній практиці Русі [Архівовано 29 січня 2017 у Wayback Machine.]
- С. Головащенко. Канон // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.