Перейти до вмісту

Капінус Віталій Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Віталій Анатолійович Капінус
 Сержант
Загальна інформація
Народження11 лютого 1985(1985-02-11)
Кривий Ріг
Смерть18 вересня 2014(2014-09-18) (29 років)
Калинове
ПохованняКривий Ріг Редагувати інформацію у Вікіданих
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Танкові війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Віта́лій Анато́лійович Капінус (11 лютого 1985 — 18 вересня 2014) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях

[ред. | ред. код]

Народився 1985 року в місті Кривий Ріг (Дніпропетровська область). Спочатку навчався у криворізькій ЗОШ № 39 до 8го класу, потим закінчив криворізьку ЗОШ № 64, призваний до Збройних Сил України. Строкову службу пройшов у танковому відділенні військового центру сухопутних військ «Десна».

Після демобілізації вступив до Криворізького ПТУ № 37, здобув спеціальність машиніста екскаватора.

Останнім часом працював у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», машиніст автогрейдера.

Працював волонтером, ремонтував військову техніку. Мобілізований, командир відділення, 17-та окрема танкова бригада.

18 вересня 2014-го загинув поблизу смт Калинове при забезпеченні відходу з-під вогню розвідників, БМП яких було підбито; розвідувальний дозор, у якому знаходився Віталій Капінус, прикривав евакуацію поранених бійців з Донецького аеропорту. Дозор потрапив у засідку російських та сепаратистських військ.

Похований у місті Кривий Ріг 18 вересня 2014-го з військовими почестями.

Без Віталія лишилися дружина Анастасія, син Кирило та донька Валерія (від першої дружини)

Нагороди та вшанування

[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
  • відзнакою міста Кривий Ріг «За Заслуги перед містом» 3 ступеня (посмертно)
  • в Кривому Розі встановлено меморіальну дошку його честі
  • побратими назвали його іменем бойовий автомобіль
  • орден «За вірність присязі» (посмертно, 26.08.2016)[1]
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 4, ряд 7, місце 14
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 18 вересня[2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Нагородження воїнів АТО у Кривому Розі. Архів оригіналу за 24 березня 2017. Процитовано 23 березня 2017.
  2. Дзвін Пам'яті пролунав одинадцять разів… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників

Джерела

[ред. | ред. код]