Координати: 44°15′45″ пн. ш. 72°34′50″ зх. д. / 44.2625° пн. ш. 72.580555555556° зх. д. / 44.2625; -72.580555555556

Капітолій штату Вермонт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Капітолій штату Вермонт
англ. Vermont State House
головний фасад капітолію штату Вермонт

44°15′45″ пн. ш. 72°34′50″ зх. д. / 44.2625° пн. ш. 72.580555555556° зх. д. / 44.2625; -72.580555555556
КраїнаСША США
РозташуванняМонтпілієр, Вермонт
Статус спадщиниНаціональна історична пам'ятка[1] і об'єкт Національного реєстру історичних місць СШАd[2]
АрхітекторThomas Sillowayd
Клієнтлегіслатура штату Вермонт
Дата закінчення спорудження1833
Відкриття1838
Вартість$
Стильнеогрек
Площа приміщень≈ m²

Капітолій штату Вермонт. Карта розташування: США
Капітолій штату Вермонт
Капітолій штату Вермонт
Капітолій штату Вермонт (США)
Мапа
leg.state.vt.us/sthouse/sthouse.htm

CMNS: Капітолій штату Вермонт у Вікісховищі

Капітолій штату Вермонт (англ. The Vermont State House) — громадська будівля адміністративного призначення в котрій розташовуються робочі приміщення Генеральної асамблеї штату Вермонт (складається з Палати Представників і Сенату штату Вермонт).

Історія

[ред. | ред. код]

У 1777 році була утворена незалежна Республіка Вермонт , а в 1791 році Вермонт увійшов до складу Сполучених Штатів Америки як 14-й штат. До 1807 року легіслатура (Генеральна асамблея) Вермонта не мала спеціального місця для засідань — у цей період було проведено 46 сесій у 14 різних містах[3].

Монтпілієр став столицею Вермонта у 1808 році, тоді ж був побудований перший Капітолій (англ. State House)[4] (архітектор проєкту — Сільван Болдуін, англ. Sylvanus Baldwin[5][6]). Перша будівля штату Вермонт виросла на ділянці площею два акри на захід від заселеної частини міста. Земля, подарована жителем Томасом Девісом, сином першого поселенця міста, розташована біля річки Вінускі (англ. Winooski River), на захід від нинішньої будівлі Верховного суду Вермонту[7].

Завершений у 1808 році перший Капітолій (англ. State House) являв собою велику прямокутну дерев’яну будівлю у три поверхи. Головний вхід, на одній із коротких сторін будівлі, був фланкований парою закритих сходів. Балкони, які сполучали сходи на рівні другого та третього поверхів, закривали вхід. З козирка даху височіла дзвіниця[7].

Із зростанням штату збільшувався і його уряд, який зрештою переріс простір. Був потрібен новий Капітолій, але не було зрозуміло, що він буде в Монтпілієрі. Деякі містечка вважали, що якщо нова столиця вже в майбутньому, настав час відновити дискусію про те, де її розташувати. Віндзор, Ратленд, Вудсток, Міддлбері, Берлінгтон і Рендольф мали прихильників, але зрештою переваги Монтпілієра знову перемогли[7].

Аммі Б. Янг (англ. Ammi B. Young, (1798–1874)), молодий архітектор із міста Лебанон, штат Нью-Гемпшир, який завоював національну репутацію, спроєктував другий Капітолій у стилі грецького відродження з великими колонами та центральним фронтоном. Цей стиль був у моді, тому що американці вважали себе нащадками давньогрецької демократичної традиції. Цей Капітолій стояв приблизно за 100 ярдів на північний захід від старого, біля підніжжя схилу пагорба[7].

Роботи були розпочаті взимку 1832 — 1833 рр. і завершені восени 1838 р.[8]. Після завершення будівництва в 1838 році на першому поверсі Капітолію розмістилися державні офіси та кімнати комітетів; на другому поверсі розташовувалися законодавчі палати, канцелярія губернатора та Бібліотека штату[6].

Увечері 6 січня 1857 року[9] жахлива пожежа знищила внутрішні приміщення Капітолію та його купол. Завдяки героїчним зусиллям жителів Монтпілієра було врятовано більшість книг бібліотеки, портрет Джорджа Вашингтона, «добру» частину паперів у кабінеті держсекретаря та кілька предметів меблів. Це була нищівна втрата для штату; залишилися лише товсті гранітні стіни та доричний портик[6].

Після пожежі в 1857 році Капітолій (#491 at 115 State Street / № 491 на Стейт-стріт, 115) був перебудований у 1858-59 роках учнем Аммі Б. Янга, відомим бостонським архітектором Томасом Сіловеєм (англ. Thomas W. Silloway (1828–1910))[10][11][12][13]. Реконструйований Капітолій (т. зв. третій Капітолій) об'єднав колишній портик і основу попереднього проєкту, але у більшому та грандіознішому масштабі[14].

Архітектура (опис будівлі)

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://www.nps.gov/subjects/nationalhistoriclandmarks/list-of-nhls-by-state.htm#onthisPage-45
  2. Національний реєстр історичних місць США — 1966.
  3. Vermont's three State houses — a brief history. Legislature of Vermont — www.leg.state.vt.us. Архів оригіналу (HTML) за 24 березня 2013. Процитовано 03.03.2013.
  4. State House // the Historical Marker Database.
  5. Vermont State House // American Byways.
  6. а б в H. Brooke Paige. History of the Vermont State House at Montpelier // The World Online (vt-world.com)
  7. а б в г Mark Bushnell. Then Again: Vermont’s Statehouse rose from ashes // VTDigger, a project of Vermont Journalism Trust, Ltd.
  8. Ammi B. Young Marker // the Historical Marker Database.
  9. За іншими даними, у вівторок, 5 січня 1857 року, див.: Proceedings of the Vermont Historical Society: For the Years 1911-1912. [Архівовано 2023-08-06 у Wayback Machine.]. — The Vermont Historical Society 1913. — P. 104. Але вказівка на 5 січня як на дату пожежі є помилковою, оскільки у повідомленнях йдеться про пожежу у вівторок (The State House was burnt last (Tuesday) evening.). А вівторок у січні 1857-го року припадав на 6, а не на 5 січня.
  10. Historic Buildings Evaluation Report. Montpelier Community Renewal Energy Project — P. 9 — 10. (!!! F 491)
  11. Montpelier Historic District (Amended) // National Register of Historic Places Registration Form. — P. 226. (F #491)
  12. Montpelier Historic District (2016 Boundary Increase) // National Register of Historic Places Registration Form. — P. 36. (F #491)
  13. Woodstock Village Historic District (AD, BC) // National Register of Historic Places Registration Form.— P. 215. (F = State House)
  14. Historic Buildings Evaluation Report. Montpelier Community Renewal Energy Project — P. 9 — 10.

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]