Перейти до вмісту

Карабчевський Микола Платонович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Карабчевський Микола Платонович
Народився29 листопада 1851(1851-11-29), 1851[1] або 1852[2]
Херсонська губернія, Російська імперія
Помер22 листопада 1925(1925-11-22) або 1925[1][2]
Рим, Італія
ПохованняРимський протестантський цвинтар
Країна Російська імперія
Діяльністьадвокат, письменник
Alma materюридичний факультет Санкт-Петербурзького університету
Знання мовросійська

Карабчевський Микола Платонович (30 листопада (12 грудня) 1851, м. Миколаїв — 6 грудня 1925, Рим) — видатний російський юрист, адвокат і судовий оратор українського походження.

Життєпис

[ред. | ред. код]

З дворян, православний, народився в сім'ї полкового командира. Микола Карабчевський доводився двоюрідним братом українському культурно-освітньому діячеві, письменнику, композитору та історику Миколі Аркасу. Їхні матері Софія Аркас і Любов Карабчевська були рідними сестрами — походили з давнього козацького роду Богдановичів[3]. Їхній батько, Петро Григорович Богданович, 1793 р. був переведений у Чорноморський флот із бунчукових товаришів Полтавського полку.

У 1868 закінчив Миколаївську реальну гімназію зі срібною медаллю. З 1869 по 1905 рр. перебував під негласним наглядом поліції.

  • У 1874 році закінчив юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету. У тому ж році вступив помічником до присяжного повіреного А. А. Ольхіна. Від нього перейшов помічником до присяжного повіреного А. Л. Боровиковського, а потім — до присяжного повіреного Є. І. Утіна.
  • З 1877 — помічник присяжного повіреного в політичній справі, відомій як «процес 193-х», на якому захищав майбутню видну революціонерку К. К. Брешко-Брешковську.
  • 1879 — був присяжним повіреним округу Петербурзької судової палати. Кілька років був членом ради присяжних повірених.
  • 1898 — один із засновників газети «Право» (1898—1917).
  • 1899 — після блискучої промови на захист Кіркора Гульгульяна, якого звинувачують у вбивстві Хассана Мілій-оглу, присяжні засідателі винесли підсудному виправдувальний вирок.
  • 1904 — засновник благодійного фонду для молодих адвокатів. Промова на захист Є. С. Созонова, обвинуваченого у вбивстві міністра внутрішніх справ і шефа жандармів В. К. Плеве (1904), стала визначною подією в історії російської адвокатури.
  • 1905 — один з творців Всеросійського союзу адвокатів.
  • 1913 — голова Петербурзького ради присяжних повірених.
  • 1913 — адвокат на процесі по Справі Бейліса
  • 1915? — голова комісії з розслідування німецьких звірств під час Першої світової війни.

У 1917 виїхав в Скандинавські країни для збору відомостей про стан російських військовополонених. Залишився в еміграції.

Жив в Італії. Став офіційним генеральним представником великого князя Кирила Володимировича. Похований на кладовищі Тестаччо (Рим).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. а б в Faceted Application of Subject Terminology
  3. Лисяк Павло (05.04.1942). Рід Аркасів. Збруч. Краківські вісті. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30.01.2022.

Посилання

[ред. | ред. код]