Карагіє
| Қарақия ойпаты | |
|---|---|
 Западина Карагіє | |
| Місце розташування | |
| Країна |  Казахстан |
| Регіон | Мангистауська область |
| Район | Мангишлак |
| Географія | |
| Максимальна западина | −132 м[1] |
| Довжина | 40 км[2] |
| Ширина | 10—25 км[3] |
| Координати | 43°24′0″ пн. ш. 51°47′24″ сх. д. / 43.40000° пн. ш. 51.79000° сх. д. |
| Геологія | |
| Тип | Карстового походження |
Карагіє, Каракія, також Батир (каз. Қарақия ойпаты, Батыр) — западина на півострові Мангишлак (Мангистауська область), між східним узбережжям Каспійського моря (на заході) і плато Мангистау (на сході), приблизно за 50 км на південний схід від міста Актау (Шевченко). Найглибша суха западина в Казахстані і одна із найглибших в Азії (132 м нижче рівня моря).
Вважається, що назва западини походить від тюркського слова Каракія, де кара — «чорний», а кія — «крутий косогір», що досить точно описує характер крутих схилів западини. За іншою версією назва в перекладі означає «чорна паща»[2]. Інша назва западини — Батир — походить від тюркського слова батир, що в перекладі означає «богатир», «бахадур», «силач» і пов'язана із назвою однойменного озера[4].
Западина має обриси неправильного видовженого овалу із фестончатими виступами[5], і простяглася з північного заходу на південний схід. Довжина западини становить 40 км (за іншими даними 85 км)[3], ширина — від 10 до 25 км.
Утворення западини пов'язують із процесом вилуговування солених порід, із просідаючими і карстовими процесами, що мали місце на узбережжі Каспійського моря. В основі карсту лежить процес розмивання і розчинення порід підземними природними водами. Підземна вода, просочуючись до низів наявних у вапняках, доломітах і гіпсах тріщин, поступово розчиняла гірські породи, розширювала ці тріщини, утворюючи глибокі й вузькі прірви. Стіни й ложе таких заглиблень, розширювалися, створювали величезні вирви й печери. У міру розширення печер їх стеля і стіни обвалювалися під вагою верхніх шарів ґрунту. Цей процес безперервно повторювався і був направлений у глиб землі, де ще залягали соленосні і вапнякові породи. У результаті утворилися величезні пустоти, які заповнювалися подрібненою породою; виникали провали, сліпі долини, ніші та гроти, балки, порожнини, ходи, природні колодязі. Процеси ці не припинилися і нині, про це у западині свідчать зовсім недавні обриви й уступи, розчленовані широкими й глибокими ущелинами, ярами та балками.
На дні западини знаходиться озеро Батир, рівень води та площа якого дуже мінливі й залежать від кількості опадів і пори року. Коли озеро пересихає, дно западини покривається солончаками[4].
Западину населяють муфлони, корсаки, змії, зайці і стерв'ятники. Це єдине місце в межах плато Мангистау, де ростуть їстівні гриби.
- ↑ «Topographic Maps». Западина Карагіє[недоступне посилання] на TopoMapper.com.
- ↑ а б Казахстан. Земля чудес. Алмати: BW-KZ. 2009 року.]
- ↑ а б Карагиё // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- ↑ а б Озеро Батир [Архівовано 22 жовтня 2021 у Wayback Machine.] в «Географічній енциклопедії».(рос.)
- ↑ Виступи зубчастої або округлої форми.
- Западина Карагіє [Архівовано 18 вересня 2019 у Wayback Machine.] в «Географічній енциклопедії».(рос.)
- Природа Мангишлаку. Карагіє. [Архівовано 23 квітня 2010 у Wayback Machine.] (англ.), (рос.)
- Западина Каракія або Озеро Батир [Архівовано 20 липня 2015 у Wayback Machine.] на сайті VisitKazakhstan.kz. (казах.), (рос.), (англ.), (нім.)