Каральний похід Кашмира Мелецького
Каральний похід Кашмира Мелецького - це була акція за королівським наказом у лютому 1638 р. зорганізувати каральну експедицію для остаточної Розправи над «бунтівниками».
| Каральний похід Кашмира Мелецького | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повстання Острянина | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
.svg){kind=small} Військо Запорозьке
|
 Річ Посполита
| ||||||
| Командувачі | |||||||
| Карпо Скидан
|
Кашмир Мелецький (ПУБ)
| ||||||
| Військові сили | |||||||
| 1000-9000 козаків
6-10 гармат |
3000-8000 солдат(Кварцяне військо)
4000 реєстрових козаків Караїмовича | ||||||
| Втрати | |||||||
| Незначні | Великі (більшість померла від гармат) | ||||||
Після одного з боїв під Полтавою Яків Острянин відійшов на Запорожжя. За участь у козацько-селянському повстанні його родинні маєтності поблизу Києва привілеєм Владислава ІV від 22 березня 1638 р. передавалися у володіння жовніра корогви Самуїла Лаща шляхтича Мацея Ломанського.
В той час на Запорозькій Січі гуртувався кількатисячний козацький загін. Були в ньому й соратники Павлюка: Дмитро Гуня та Карпо Скидан, які готувалися до нового виступу на волості. Водночас власті за королівським наказом у лютому 1638 р. зорганізували каральну експедицію для остаточної Розправи над «бунтівниками». Її очолив старший комісар Кашмир Мелецький. Коронний гетьман Станіслав Конецпольський вручив йому спеціальну інструкцію, в якій містилася вказівка про повернення із Запорожжя до своїх панів виписаних Реєстру і спалення всіх козацьких чайок. В разі опору Січ На Базавлуці підлягала знищенню. До експедиції, крім кварцяного війська, були залучені й 4 тисячі реєстрових козаків, очолюваних старшим Ілляшем Караїмовичем.
Шляхетське посольство повернулося з Січі з відповіддю про недоцільність переговорів щодо виписаних з реєстру і їх повернення на волості. Спроба штурмом оволодіти козацькою твердинею не принесла бажаних результатів. Завдяки добре Ревізованій Яковом Острянином агітації значна кількість реєстрових перейшла на бік запорожців. В листі до С. Потоцького Казимир Мелецький пояснював свою невдачу небажанням козаків вести міжусобну різню: «з допомогою козаків трудно воювати проти їх же народу — як вовком орати»
Яків Острянин (Остряниця) – провідник козацьких постань[1]
Козацьке повстання 1638 року – наступ «приречених»[2]
Козацько-селянські повстання 1637—1638 років під проводом П. Бута (Павлюка), Я. Острянина (Остряниці), Д. Гуні[3]