Каранович Євген Пантелеймонович
| Євген Пантелеймонович Каранович | |
|---|---|
| Народився | 2 лютого 1901 м. Сокаль |
| Помер | 25 січня 1944 (42 роки) с. Мельники-Річицькі ·убитий |
| Поховання | с. Хотешів |
| Підданство | .svg){kind=small} Австро-Угорщина →  ЗУНР →  Польща →  СРСР → .svg){kind=small} Третій Рейх |
| Національність | українець |
| Відомий завдяки | головний лікар УПА |
| Alma mater | Сокальська гімназія, Таємний український університет, Ягайлонський університет |
| Суспільний стан | лікар |
| Посада | обласний лікар Волині |
| Конфесія | греко-католик |
| Батько | Пантелеймон |
| Мати | Марія Іванець |
| У шлюбі з | Наталія-Ярослава Книш |
| Діти | Богданна, Радослава |
Євге́н Пантелеймо́нович Каранович (2 лютого 1901, м. Сокаль, нині Львівська область — 25 січня 1944, с. Мельники-Річицькі Ковельського району Волинської області) — головний лікар УПА.
Народився 2 лютого 1901 року в Сокалі в родині міщан Пантелеймона Карановича і Марії з дому Іванець. Закінчив Сокальську гімназію. Навчався в Таємному українському університеті у Львові, а після його заборони поляками — в Ягайлонському університеті у Кракові. Після здобуття медичної освіти працював лікарем у Народній лічниці у Львові, від 1930 року був членом Українського лікарського товариства. З 1931 року працював у Камені-Каширському на Волині, мав приватну практику.
У роки німецької окупації Євген був головним обласним лікарем. У серпні 1942 року став повстанським лікарем у загоні УПА «Озеро» і отримав псевдо «Караван». Між селами Хотешів і Котуш влаштував повстанський шпиталь групи УПА-Північ. Виконував надскладні операції пораненим, врятував сотні людських життів. Одночасно лікував і цивільне населення, нікому не відмовляв і навідував віддалені села.
Відчуваючи свою невідворотну загибель і бажаючи врятувати свою сім'ю, восени 1943 року Євген навідався в Камінь-Каширський і відправив дружину з доньками за кордон, а сам повернувся до повстанців. 25 січня 1944 року[1] біля с. Мельники-Річицькі лікар Каранович, сестра милосердя Марія та четверо їхніх охоронців потрапили в засідку радянського диверсійно-терористичного загону Федорова і всі загинули. У ході тригодинного бою куреня «Стохід» з диверсантами, відбиваючи тіла загиблих, загинув провідник ОУН Берестейського краю «Сушко» (Григорій Олексійович Сало).
Полеглих лікаря, медсестру, чотирьох охоронців та провідника «Сушка» урочисто поховали на церковному подвір'ї в с. Хотешів. У роки незалежності на могилі встановили меморіальну дошку.
У 2017 році в м. Камінь-Каширський Волинської області перейменували вулицю імені радянського розвідника-диверсанта НКВД—НКГБ Миколи Кузнецова на честь лікаря УПА Євгена Карановича.[2]
Одружився 5.08.1933 в Калуші з Наталією-Ярославою Книш (нар. 10.09.1907 в Коломиї) — сестрою Зіновія Книша. Їхні діти — Богданна і Радослава.
- Державний архів Івано-Франківської області, ф. 631, о. 14, спр. 485 «Метрична книга одружень Калуша за 1897—1944 роки», а. 122 зв., № 18.
- Наталія Пась. Яким був Камінь-Каширський під владою міжвоєнної Польщі.
- Д-р Євген Каранович («Караван»). «Літопис УПА» Том 32. Медична опіка в УПА. Книга 2 — С. 414.
- Дрогомирецький О. Як пов'язаний повстанський лікар Євген Каранович з Калушем.