Каратницький Модест Ізидорович
Модест Ізидорович Каратницький | |
---|---|
Посол до Австрійського парламенту | |
27.03.1897 — 07.09.1900 | |
Посол до Галицького сейму | |
28.01.1895 — 9.07.1901 | |
Попередник | Юліан Романчук |
Наступник | Адольф Вурст |
Народився | 1 жовтня 1858 с. Іллінці, Заболотівський повіт, Коломийський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія |
Помер | 30 листопада 1940 (82 роки) м. Львів, Українська РСР, СРСР |
Похований | Личаківський цвинтар |
Виборчий округ | 57 |
Відомий як | політик, суддя |
Громадянство | Австрійська імперія → Австро-Угорщина → ЗУНР |
Національність | українець |
Alma mater | Чернівецький університет, Віденський університет, Львівський університет |
Батько | о. Ізидор Каратницький († 1893)[1] |
У шлюбі з | Марія Амалія Савчинська (1885)[1] |
Діти | 1 син |
Професія | суддя |
Релігія | греко-католик |
Моде́ст Ізидо́рович Каратни́цький (нар. 1 жовтня 1858, Іллінці, Заболотівський повіт, Коломийський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія[1] — 30 листопада 1940, Львів, Українська РСР, СРСР) — український правник, суддя, громадський діяч, голова Товариства українських правників. Посол Галицького сейму та Австрійського райхсрату.
Закінчив у 1877 р. гімназію в Коломиї. Вивчав право: в 1877—1879 рр. — в Чернівецькому університеті, 1879—1881 рр. — У Віденському та 1881 р. — у Львівському.[1]
З 1881 р. на судовій службі в Галичині, спочатку юридичний стажер, у 1884 р. аускультант Заболотівського повітового суду (Снятинський повіт). З 1885 р. в Коломийському окружному суді: 1890 — ад'юнкт, 1897 — повітовий суддя. З 1899 р. — крайовий суддя і голова повітового суду в Калуші. З 1902 р. — крайовий суддя окружного суду Коломиї. З 1908 р. віце-голова Самбірського окружного суду. З 1909 р. — голова Бережанського окружного суду.[1]
Помер у Львові, похований на 60 полі Личаківського цвинтаря. Місце поховання , на жаль , було втрачене , але завдяки пошуковій роботі , здійсненій науковими співробітниками музею „Личаківський цвинтар” , було віднайдене у 2021 році. Нещодавно дирекцією ЛКП „Музей „Личаківський цвинтар” на могилі М. Каратницького встановлено надгробок .
Голова українського крайового Товариства охорони дітей і опіки над молоддю, опікун «Пласту».
Посол IX каденції австрійського Райхсрату (1897—1900) від 14 округу Самбір—Лука—Старе місто—Стара Сіль—Турка—Бориня—Угнів—Рудки—Комарно. У Райхсраті увійшов у Клуб «Слов'янська християнська національна асоціація».[1]
Посол VII каденції (1895—1901) Галицького сойму. Обраний у 35 окрузі (від Калуського повіту), IV курія.
У 1934—1939 роках — голова Земельного іпотечного банку — по Яну Матишевському; обов'язки директора виконував Сінгалевич Володимир.
- ↑ а б в г д е Franz Adlgasser. Kurzbiografie Karatnicki (Karatnyc'kyj), Modest [Архівовано 3 листопада 2021 у Wayback Machine.] на сайті Parlament Österreich Republik. Parlamentarier 1848—1918.(нім.)
- Енциклопедія Львова: Перелік гасел[недоступне посилання з липня 2019]
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів: Тріада плюс, 2010. — С. 135
- Іпотечні банки Галичини [Архівовано 18 травня 2014 у Wayback Machine.]
- Бережанська земля [Архівовано 18 травня 2014 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |