Карбовничий Василь Артемович

Карбовничий Василь Артемович
Народився	28 серпня 1912(1912-08-28) місто Суми Харківської губернії
Помер	17 жовтня 1968(1968-10-17) (56 років) місто Суми
Країна	СРСР
Діяльність	державний діяч
Alma mater	Вища партійна школа при ЦК КПРС
Партія	КПРС
Нагороди

Василь Артемович Карбовничий (нар. 28 серпня 1912(19120828), місто Суми Харківської губернії, тепер Сумської області — 17 жовтня 1968, місто Суми) — український радянський діяч, інженер, 2-й секретар Сумського обкому КПУ. Депутат Верховної Ради УРСР 4-го скликання.

Біографія

Народився у родині робітника. Трудову діяльність розпочав у 1926 році учнем тесляра на Сумському Червонозоряному рафінадному заводі. З 1929 року працював підручним слюсаря на будівництві теплоелектроцентралі Сумського машинобудівного заводу імені Фрунзе.

З 1930 року — фрезерувальник Сумського машинобудівного заводу імені Фрунзе і одночасно навчався у Сумському вечірньому інституті хімічного машинобудування. У 1934 році закінчив інститут і здобув спеціальність інженер-конструктор.

У 1934—1941 роках — технік-технолог, інженер-технолог, старший інженер-технолог Сумського машинобудівного заводу імені Фрунзе.

Під час німецько-радянської війни у вересні 1941 року разом із заводом був евакуйований у східні райони СРСР. У 1941—1945 роках — старший інженер відділу головного технолога оборонного заводу імені Колющенка міста Челябінська Челябінської області РРФСР.

Член ВКП(б) з 1945 року.

У 1945—1950 роках — головний технолог Сумського машинобудівного заводу імені Фрунзе. У 1950—1952 р. — секретар партійного комітету КП(б)У Сумського машинобудівного заводу імені Фрунзе.

У 1952—1954 роках — директор Сумського машинобудівного заводу імені Фрунзе.

У лютому 1954 — грудні 1955 року — 2-й секретар Сумського обласного комітету КПУ.

У 1955—1956 роках — слухач Вищої партійної школи.

У 1956 — січні 1963 року — секретар Сумського обласного комітету КПУ.

У січні 1963 — грудні 1964 року — 2-й секретар Сумського промислового обласного комітету КПУ.

У грудні 1964 — жовтні 1968 року — перший директор Всесоюзного науково-дослідного технологічно­го інституту хімічного, насос­но-компресорного і арматурного машинобудування (НДІтехмаш) у місті Сумах.

Нагороди

• лауреат Сталінської премії (1952)
• три ордени Трудового Червоного Прапора
• два ордени Знак Пошани
• медалі

Джерела

• Коммунистической партии и Советского Союза 1898–1991 [Архівовано 11 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
• [1] (рос.)